Сделайте вывод об особенностях внешнего строения птиц

Класс Птицы – это единственная группа животных, тело которых покрыто перьями. Передние конечности птиц преобразованы в крылья. Задние конечности – ноги. Они обычно покрыты роговыми чешуями. На концах хорошо развитых пальцев имеются когти Птицы в отличие от земноводных и пресмыкающихся – животные теплокровные. Они имеют постоянную и высокую температуру тела, для поддержания которой потребляют большое количество пищи, быстро и почти полностью усваивая ее. Питаются птицы и растительным, и животным кормом, в поисках которого много передвигаются.За редкими исключениями, птицы прекрасно летают, превосходя в этом отношении всех других позвоночных животных. Кроме этого, птицы хорошо передвигаются по земле, лазают по деревьям, многие ныряют и плавают в воде.Птицы чрезвычайно разнообразны по величине, формам, окраске, повадкам и при к обитанию в различных климатических условиях.  У них имеется голова, шея, туловище, конечности и хвост.Голова у птиц обычно маленькая. На ней расположены клюв, глаза, ноздри. Клюз образован вытянутыми вперед костными челюстями, которые сверху покрыты роговыми чехлами. Зубов у птиц нет, что облегчает череп – скелет головы. У основания верхней части клюва расположены ноздри. Округлые глаза прикрываются двумя веками и мигательной перепонкой. Ближе к затылку под перьями скрыты ушные отверстия.Подвижная шея соединяет голову с компактным туловищем.

Сірі лісові ґрунти — тип ґрунтів, що формуються головним чином під лісами (переважно листяними) з трав'янистим покривом в умовах континентального, помірно вологого клімату. Утворюються на лесоподібних покривних суглинках, карбонатних моренах і інших материнських породах, зазвичай багатих кальцієм, в умовах промивного водного режиму.

Всі ці ґрунти тією чи іншою мірою опідзолені, однак процес опідзолення в них протікає слабше, ніж у підзолистих ґрунтах унаслідок малої водопроникності материнських порід, насиченості їх кальцієм тощо. Для них особливо характерне переміщення гуматів калію з верхніх горизонтів у нижні та відкладання там на поверхні структурних відмінностей у вигляді гумусових плівок («лаки», «дзеркала»). У профілі сірих лісових ґрунтів виділяють такі горизонти: Но — лісова підстилка (лише у ґрунтах під лісом); Н — гумусовий потужністю 12—30 см, сірого забарвлення; НЕ — гумусово-елювіальний, з білястою присипкою SiO2; І — ілювіальний з горіхуватою або горіхувато-призматичною структурою (на структурних окремостях наявні гумусові плівки), сіро-бурого забарвлення; С — материнська порода.

Сірі лісові ґрунти здебільшого кислі у верхній частині профілю (зокрема в горизонтах Н, НЕ і верхній частині І), лужні чи нейтральні 

— у нижній частині горизонту І.  Утворилися на суглинкових породах за умов достатнього зволоження. Вміст гумусу в них незначний (3-5 %), їхня природна родючість відносно невисока, однак достатня для вирощування багатьох сільськогосподарських культур. 

Чорно́зем — тип ґрунту, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і лучно-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних[1].

Для чорноземів характерна наявність двох основних генетичних горизонтів:

Гумусового прогресивно-акумулятивного, що характеризується великою потужністю, високим вмістом гумусу при його поступовому зменшенні з глибиною, зернистою структурою.Карбонатно-акумулятивного.

Види чорноземів виділяються за потужністю гумусового горизонту (в сантиметрах)[2]:

надпотужні > 120потужні 80-120середньопотужні 40-80малопотужні 25-40вкорочені <25

і за вмістом гумусу (в %) у гумусо-акумулятивному горизонті «Н»:

тучні > 9середньогумусні 6-9малогумусні 4-6

слабкогумусовані < 4

Чорноземи зазвичай мають зернисту структуру і завдяки цьому добре вбирають воду. Це створює сприятливі умови для живлення рослин і мікробіологічної діяльності. Родючість чорнозему висока і може бути ще збільшена за відповідних аґротехнічних заходів.

Эритроциты.

1. Это красные кровяные клетки.

2. Они очень малы.

3. В 1 мм3 их 10 млн.

Эритроцитов в 1 мм 5 млн

4. Зрелые эритроциты имеют мелкие ядра.

Эритроциты не имеют ядра

5. Это клетки шаровидной формы, не к самостоятельному движению.

Это клетки округлые двояковогнутой формы

6. Внутри клеток находится гемоглобин – соединение белка и меди. ,

Гемоглобин это соединение белка и железа

7.Эритроциты зарождаются в селезенке, а разрушаются в красном костном мозге.

Эритроциты образуются в красном костном мозге, а разрушаются в печени и селезенке

8. Основная функция эритроцитов – транспорт питательных веществ.

Основная функция транспорт газов

9. Заболевание, связанное с уменьшением количества эритроцитов в крови, называется тромбофлебитом.

Заболевание, связанное с уменьшением количества эритроцитов в крови, называется  анемия