Значение птиц в природе и жизни человека

Говоря о значении птиц в природе,конечно же стоит изначально упомянуть об участии их в цепях питания,где они выступают в роли консументов и соответственно регулируют численность поедаемых животных и растений,равно как и сами служат пищей. В то же время птицы опылять растения и распространять их семена.

В жизни человека их функция не менее важна,особенно в сельском хозяйстве: благодаря им происходит уничтожение вредителей (впрочем,и сами птицы могут повредить урожай),промысловые птицы служат источником пуха,мяса,яиц. С точки зрения отрицательного значения можно сказать о том,что птицы служить источниками заболеваний. На птиц охотятся,певческие виды доставлять эстетическое удовольствие,равно как и особи с красивым оперением.

Стресорну реакцію забезпечують нервова та ендокринна система, тобто залози внутрішньої секреції. Ендокринні залози знаходяться у різнихчастинах організму, але їх дії узгоджені. Ендокринні залози синтезують фізіологічно активні субстанції - гормони, які, потрапивши у кров'яне русло, розподіляються в організмі і регулюють функції різноманітних органів. Майже неможливо розмежувати нервову регуляцію від ендокринної. Нервова система першою залучається до зворотньої реакції організму на стрес та сприяє адаптивній перебудові, в той час як ендокринна система може забезпечувати довготривале протікання певних біохімічних процесів. В кожному окремому випадку гормони виступають в якості спеціалізованих регуляторів метаболізму і можуть охоплювати всі сторони обміну речовин.

В самих загальних рисах ця реакція характеризується посиленою секрецією катехоламінів та глюкокортикоїдів (перед усім кортизола) із надниркових залоз.

Сигнал про дію миттєво поступає в кору великих півкуль головного мозку, звідкіль інформація переходить в гіпоталамус — невеликий, але дуже важливий відділ в основі головного мозку. Тут вловлюються найменші порушення, що виникають в організмі. В будь-якій несприятливій ситуації, що загрожує організму, тобто в тих випадках, які викликають стрес, гіпоталамус мобілізує всі захисті сили, що йому підлягають.

Удачі!

Голонасі́нні (Gymnospermae) — група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки й назва групи). Етимологія: грец. γυμνόσπερμος — «голе насіння». Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, — особливо хвойних порід, — у помірному й субарктичному регіонах. В основному голонасінні — це дерева і кущі, рідко, лози, трав'янистих рослин серед них немає. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12—15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.

Провідні і покривні тканини порівняно досконаліші. Добре розвинений камбій сприяє росту стебла в товщину. Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. Це допомагає рослинам краще протистояти вітрам.

Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не одночасно. В одних видів листки великі, розсічені, в інших — дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.