1-я строка — название синквейна, 2-я строка — два прилагательных, 3-я строка — три глагола, 4-я строка — фраза на тему синквейна, 5-я строка — существительное синквейн кто в почве живет

1. Живые организмы в почве
2. нуждающиеся (в почве тем что они живут и делают какую-либо функцию, то тем самым не только почве и некоторым живим организмам, но и самой природе)
3. Питаются, растут, живут.
4. не только растения живут в почве, но и животные (черви, муравьи или даже микроорганизмы)
5. Жители (почвы)
( То что написано в скобках лучше понять )

Кто в лес, кто по дрова; кто во что горазд; кто куда; будь что будет; не бог весть что; ни за что ни про что; смотреть не на что; хоть бы что; что душе угодно; что есть духу (силы); что греха таить; что слону дробина; что ни говори; в чём душа держится; как ни в чём не бывало; на чём свет стоит; ни при чём; чем чёрт не шутит; сколько лет сколько зим; какая муха укусила; ни в какие ворота не лезет; ни за какие коврижки; ни под каким видом (соусом); с какой радости (стати); каков гусь.

Объяснение:

мне тупо надо балл

Відповідь:Апопто́з (від дав.-гр. απόπτωσις — опадання, листопад[2]) — найбільш розповсюджений тип запрограмованої клітинної смерті. Іншими словами — це сукупність клітинних процесів, що призводять до загибелі клітини. На відміну від іншого виду клітинної смерті — некрозу — при апоптозі не відбувається руйнування цитоплазматичної клітинної мембрани і, відповідно, вміст клітини не потрапляє в позаклітинне середовище. Характерною ознакою є фрагментація ДНК у міжнуклеосомальних ділянках специфічною ендонуклезою — CAD (caspase activated DNase) на фрагменти з розміром, кратним 180–200 нуклеотидам. В результаті апоптозу відбувається утворення апоптичних тілець — мембранних везикул, які містять цілісні органели і фрагменти ядерного хроматину. Ці тільця поглинаються сусідніми клітинами чи макрофагами в результаті фагоцитозу. Оскільки позаклітинний матрикс не уражається клітинними ферментами, навіть при великій кількості апоптозних клітин, запалення не гається.

Процес апоптозу є необхідним для фізіологічного регулювання кількості клітин організму, для знищення старих клітин, для формування лімфоцитів, що не є реактивними до своїх антигенів (аутоантигенів), для осіннього опадання листків рослин, для цитотоксичної дії Т-лімфоцитів кіллерів, для ембріонального розвитку організму (зникнення шкірних перетинок між пальцями у ембріонів птахів) та іншого.

Порушення нормального апоптозу клітин призводить до неконтрольованого розмноження клітини і появи пухлини.

Термін «апоптоз» був вперше вжитий 1972 року Керром, Віллі і Керрі, які описали його як доповнювальний, але протилежний до мітозу механізм регуляції популяції тваринних клітин[3].

Пояснення:а