Стестом , по биологии 10 класс 1.предметом изучения общей биологии является: а) строение и функции организма; б) природные явления; в) закономерности развития и функционирования живых систем; г) строение и функции растений и животных. 2. какой из уровней является высшим уровнем организации жизни? а) биосферный; б) биогеоценотический; в) популяционно-видовой; г) организменный. 3. какой из научных методов исследования был основным в самый ранний период развития биологии? а) экспериментальный; б) микроскопия; в) сравнительно-; г) метод наблюдения и описания объектов. 4. живые системы считаются открытыми, потому что: а) они построены из тех же элементов, что и неживые; б) они обмениваются веществом, энергией и информацией со средой; в) они к адаптации; г) они размножаться. 5. какая наука изучает многообразие организмов и объединяет их в группы на основе родства? а) морфология; б) систематика; в) экология; г) . 6. живым организмам, в отличие от тел неживой природы, присущи: а) рост; б) движение; в) раздражимость; г) ритмичность. 7. к биотическим факторам относится: а) газовый состав атмосферы; б) температура; в) соленость почвы; г) ни один из перечисленных. 8. экологический фактор, выходящий за пределы выносливости, называется: а) стимулирующим; б) ограничивающим; в) абиотическим; г) антропогенным; 9. взаимодействие актинии и рака-отшельника называется: а) симбиозом; б) паразитизмом; в) комменсализмом; г) конкуренцией. 10. конкуренция – это отношения между: а) хищниками и жертвами; б) со сходными потребностями; в) паразитами и хозяевами; г) живыми организмами и абиотическими факторами. 11. отношения паразита и хозяина состоят в том, что паразит: а) не приносит вреда хозяину; б) приносит хозяину пользу; в) приносит вред, но обычно не приводит к гибели хозяина; г) приводит к гибели хозяина. 12. в биогеоценоз входят: а) только растения и окружающая среда; б) только среда, в которой существуют организмы; в) организмы и окружающая среда; г) нет верного ответа. 13. кто из перечисленных организмов является консументом в лесной экосистеме? а) зайцы; б) грибы; в) бактерии; г) растения. 14. основная роль в минерализации органических остатков принадлежит: а) редуцентам; б) консументам; в) продуцентам; г) все ответы верны. 15. основными поставщиками энергии в сосновом лесу являются: а) бактерии; б) сосны; в) белки; г) насекомые. 16. термин «биосфера» впервые употребил: а) к. линней; б) э. зюсс; в) ж.б. ламарк; г) ч. дарвин. 17. как называется оболочка земли, населенная живыми организмами? а) биосфера; б) гидросфера; в) атмосфера; г) литосфера. 18 . учение о биосфере было создано: а) ч. дарвином; б) т. морганом; в) а.и. опариным; г) в.и. вернадским. 19. что является структурной, элементарной и функциональной единицей биосферы? а) биогеоценоз; б) популяция; в) вид; г) экотоп. 20. где наблюдается наибольшая концентрация живого вещества в биосфере? а) на суше; б) в океане; в) в атмосфере; г) на границах соприкосновения литосферы, атмосферы, гидросферы.

1. в) закономерности развития и функционирования живых систем
2. а) биосферный
3. г) метод наблюдения и описания объектов
4. б) они обмениваются веществом, энергией и информацией со средой
5. б) систематика
6. в) раздражимость 
7. г) ни один из перечисленных
8. б) ограничивающим
9. а) симбиозом
10. б) видами со сходными потребностями
11. в) приносит вред, но обычно не приводит к гибели хозяина
12. в) организмы и окружающая среда
13. г) растения
14. а) редуцентам
15. б) сосны
16. б) Э. Зюсс
17. а) биосфера
18. г) В.И. Вернадским
19. а) биогеоценоз
20. б) в океане

Ферменти мають високу специфічність дії. Ця властивість суттєво відрізняє їх від небіологічних каталізаторів. Фермент може каталізувати одну або декілька близьких за природою хімічних реакцій. Така специфічність ґрунтується на суворій відповідності стеричної структури субстрату та активного центру ферменту. Структура активного центру ферменту відповідає структурі його субстрату, внаслідок чого даний фермент із багатьох речовин, що знаходяться у клітині, приєднує тільки свій субстрат.

Кожний фермент каталізує не будь-яке з усіх можливих хімічних перетворень субстрату, а яке-небудь одне. Завдяки специфічності дії ферменти забезпечують протікання з величезною швидкістю лише певних реакцій із усього різноманіття можливих перетворень у мік-ропросторі клітин цілісного організму, тим самим беручи участь у регуляції інтенсивності і спрямованості обміну речовин.

За ознакою специфічності ферменти можна розділити на дві групи: з абсолютною специфічністю і з відносною специфічністю. Ферменти, які каталізують перетворення тільки одного субстрату з певною структурою, володіють абсолютною специфічністю. Будь-які модифікації (зміни) у структурі субстрату роблять його недоступним для дії ферменту. Прикладом може бути уреаза, яка розщеплює лише сечовину, але не діє на модифікаційну форму - тіосечовину. Саха-раза гідролізує лише сахарозу, а на інші дисахариди не діє.

До абсолютної специфічності належить також і стереохімічна, яку мають ферменти, здатні діяти тільки на певні стереоізомери, наприклад, Б- або Ь-форми, цис- або транс-ізомери тощо, тобто фермент, який розщеплює або синтезує Ь-ізомер, діяти на Б-ізомер не буде. Якщо сполука існує у формі цис- і транс-ізомерів, то тільки один із цих ізомерів може служити субстратом для дії ферменту.

Ферменти мають високу специфічність дії. Ця властивість суттєво відрізняє їх від небіологічних каталізаторів. Фермент може каталізувати одну або декілька близьких за природою хімічних реакцій. Така специфічність ґрунтується на суворій відповідності стеричної структури субстрату та активного центру ферменту. Структура активного центру ферменту відповідає структурі його субстрату, внаслідок чого даний фермент із багатьох речовин, що знаходяться у клітині, приєднує тільки свій субстрат.

Кожний фермент каталізує не будь-яке з усіх можливих хімічних перетворень субстрату, а яке-небудь одне. Завдяки специфічності дії ферменти забезпечують протікання з величезною швидкістю лише певних реакцій із усього різноманіття можливих перетворень у мік-ропросторі клітин цілісного організму, тим самим беручи участь у регуляції інтенсивності і спрямованості обміну речовин.

За ознакою специфічності ферменти можна розділити на дві групи: з абсолютною специфічністю і з відносною специфічністю. Ферменти, які каталізують перетворення тільки одного субстрату з певною структурою, володіють абсолютною специфічністю. Будь-які модифікації (зміни) у структурі субстрату роблять його недоступним для дії ферменту. Прикладом може бути уреаза, яка розщеплює лише сечовину, але не діє на модифікаційну форму - тіосечовину. Саха-раза гідролізує лише сахарозу, а на інші дисахариди не діє.