Дальтонизм и гемофилия сцеплены с х-хромосомой. какие дети могут родится от брака мужчины гемофилика с женщиной дальтонизмом?

гемофилия и дальтонизм являются наследственными заболеваниями, связанными с рецессивными мутациями в х-хромосоме. хд - ген дальтонизма, сцепленный с х-хромосомой хг - ген гемофилии, сцепленный с х-хромосомой. для проявления заболевания у мальчика достаточно единственной "дефектной" х-хромосомы (генотип хду или хгу), так как заболевание не может компенсироваться за счёт второй "здоровой" х-хромосомы. у девочек же для проявления клинических признаков болезни необходимо наличие в генотипе двух "дефектных" х-хромосом (хдхд или хгхг), остальные же девочки с генотипами хдх или хгх являются здоровыми носительницами. вернёмся к условиям . генотип мужчины-гемофилика - хгу генотип женщины-дальтоника - хдхд генотипы будущего потомства: хгу × хдхд = хгхд (девочки) + хду (мальчики) таким образом все девочки будут здоровыми носительницами генов гемофилии и дальтонизма, а все мальчики - дальтониками.

Объяснение:

Жуки на вигляд схожі з плавунцями, але відрізняються від них будовою ротового апарата, оскільки нижня щелепа у них буває дуже широкою, і коротшими вусиками. Більшість видів великої родини Водолюби живуть у воді. Це жуки дуже різної зовнішності і розмірів – від комах, довжина яких усього 1 мм, до великих жуків – 50 мм за вдовжки. Нижня частина тіла у них пласка, почасти з густим волосяним покривом, що не змочується водою. Вусики короткі, за звичай складаються з 8–9 члеників, густо вкритих волосками, які утворюють на пер шині витягнуту булаву.

Клітина отримала свою назву завдяки відомому англійському фізику Гуку, який розглядаючи під мікроскопом корок, побачив, що він складається з окремих комірок, які вчений назвав клітинами.

Дослідження Гука увійшли до книги "Мікрографія", яка започаткувала існування клітинної теорії.

Дослідження Гука продовжили інші вчені. Англійський ботанік Грю та італійський ботанік Мальпічі маже одночасно довели, що всі рослини мають клітинну будову, а клітини – різноманітну форму та функції. Спочатку вчені звертали увагу лише на форму клітинної оболонки, пізніше почали вивчати структурні елементи клітини. Левенгук побачив кристалічні включення. У 1840 р. термін "протоплазма", у 1831 р. Броун виявив у клітинах ядро. Моль у 1846 р. розмежував поняття "протоплазма" і "клітинний сік".