Класифікуйте свійського кота й шипшину собачу

КІТ СВІЙСЬКИЙ
Кіт сві́йський, або кі́шка сві́йська (лат. Felis silvestris catus), як і його родич кіт дикий (лісовий) — невеликий ссавець ряду хижих (Carnivora) родини котових (Felidae). Сучасна назва походить від латинської назви catus, що використовується для позначення дикого кота, на відміну від свійського, який латиною називається felis.

Кіт знаходиться у тісному співіснуванні з людиною понад 9500 років та є найпоширенішою хатньою твариною. Поширений у всіх районах земної кулі. Україна входить в 10 країн з найбільшою чисельністю населення котів (станом на 2006 рік), ставши домом для 7 350 000 домашніх котів. Загалом у світі нараховується близько 600 млн. (2015 рік) домашніх котів.

Налічується кількадесят порід кота свійського.

Коти приблизно одного розміру з іншими малими кішками, вони мають струнке тіло, гострі зуби, чудовий зір та нюх, добре пристосовані для полювання на менших тварин. Однак, коти, у порівнянні з дикими родичами, втратили смак до цукру, а певні популяції проявляють спадкову глухоту. Хоча коти полюють поодинці, вони є соціальними тваринами, що використовують численні засоби комунікації, у тому числі вокалізація, феромони, мову тіла.

Ще нещодавно вважалося, що коти були одомашнені у Стародавньому Єгипті, де вони були культовими тваринами. Однак, одне дослідження 2007 року поставило ці дані під сумнів, запевняючи, що всі домашні коти по жіночій лінії походять лише від 5 предків, ймовірно степових котів (Felis silvestris lybica), що були само одомашнені близько 10 тис. років тому на Близькому Сході. Найперші археологічні відомості про одомашнення котів відносяться до часу приблизно 9500 років тому та були знайдені на Кіпрі.

Все живые организмы участвуют в обмене веществ и потоке энергии. Поэтому все они испытывают воздействие других организмов и внешней среды, а также сами влияют на другие организмы и окружающую среду. В результате различных взаимосвязей формируются природные сообщества живых организмов, состоящие из разных видов. Такие сообщества складываются постепенно, виды их составляющие определяются различными закономерностями.

В каждом сообществе живет большое число видов. Самые разнообразные по количеству видов природные сообщества находятся в тропических лесах.

В биогеоценозе различные виды вступают между собой в пищевые и территориальные связи, конкурируют между собой. Большинство разных видов, составляющих биогеоценоз, имеют разные требования к условиям среды. Это снижает конкуренцию между ними. Например, у растений есть разные жизненные формы, ярусность, разное развитие в течение года, то есть у них разные требования к теплу, влаге, свету и др.).

Определенный вид имеет свои, характерные только для него, связи с другими видами, своеобразно использует природные ресурсы. Так, например, у растений в лесу наблюдаются разные сроки цветения. Пока не распустились листья цветут ветроопыляемые деревья и ранние травы с разноцветными цветками. Когда листья распускаются, они затрудняют опыление ветром и создают затенение. Среди трав цветут те, у которых цветки белые, т. к. они лучше заметны в таких условиях.

При воздействие холодной среды на тело:
1. Сокращаются кровеносные сосуды кожи,а значит уменьшается приток крови к ней. Организм пытается сохранить для себя как можно больше тепла.
2. Происходит интенсивное окисление сложных веществ,при котором неизменно выделяется свободная энергия,кроме того,увеличивается выработка гормонов,ускоряющих обмен веществ.

При нахождении в теплой среде:
 Кровеносные сосуды расширяются,увеличивается приток крови к коже. Усиливается потоотделение,учащается дыхание,что тоже охлаждению организма.