Вклетке нужно больше белков.каких органоидов станет больше? откуда они возьмутся?

станет больше рибосом. именно они осуществляют синтез белка. еще может стать больше митохондрий, т.к. для синтеза белка нужна энергия (митохондрии синтезируют молекулы АТФ)  

рибосомы синтезируются в ядрышке, число митохондрий увеличивается путем деления существующих.

Признаки сходства грибов с животными:

1-характер обмена веществ, связанный с образованием мочевины;

2-гетеротрофный тип питания;

3-содержание в стенке клеток хитина;

4-образование запасного продукта — гликогена

Признаки различия:

Отличия по питанию:

Растения – автотрофы, т. е. сами делают для себя органические вещества из неорганических (углекислого газа и воды) в процессе фотосинтеза.

Животные и грибы – гетеротрофы, т. е. готовые органические вещества получают с пищей.

2. Рост или передвижение:

Животные передвигаться, растут только до начала размножения.

Растения и грибы не передвигаются, зато неограниченно растут в течение всей жизни.

3. Отличия по строению и работе клетки:

1) Только у растений есть пластиды (хлоропаласты, лейкопласты, хромопласты)

2) Только у растений есть крупная центральная вакуоль, которая занимает большую часть взрослой клетки (оболочка этой вакуоли называется тонопласт, а содержимое – клеточный сок).

3) Только у животных нет клеточной стенки (плотной оболочки), у растений она есть из целлюлозы (клетчатки), а у грибов – из хитина.

4) Только у животных есть клеточный центр (центриоли).

5) Запасной углевод у растений – крахмал, а у животных и грибов – гликоген.

Особливості функціонування ЦНС людини

Нервова система регулює діяльність організму за до зміни сили і частоти біоелектричних імпульсів. В основі діяльності нервової системи лежать процеси збудження і гальмування, які виникають в нервових клітинах. Збудження — діяльний стан клітин, коли вони трансформують та передають електричні імпульси іншим клітинам; гальмування — зворотний процес, спрямований на зниження електричної активності і відновлення. ЦНС регулює і управляє руховою діяльністю людини. У процесі фізичного тренування вона вдосконалюється, більш тонко здійснюючи взаємодія процесів збудження і гальмування різних нервових центрів, регулюючих роботу багатьох м'язових груп і функціональних систем. Тренування допомагає органам чуття більш диференціювання здійснювати рухові дії, формує здатність до засвоєння нових рухових нарыков і вдосконалення вже наявних.

Рефлекторна природа рухової діяльності. Формування рухового навику

Біологічна сутність рефлексу полягає в тому, щоб організм міг пристосуватися до змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Рефлекторна природа лежить в основі будь-якого м'язового дії, яка втягує у свою реалізацію діяльність усіх необхідних в даний момент органів і систем організму.

Руховий навик формується за механізмом утворення умовних рефлексів на базі безумовних в результаті відповідних систематичних вправ. Фізіологічною основою формування рухових навичок служать тимчасові зв'язки, що виникають між нервовими центрами. Розрізняють три стадії (фази) в цьому процесі: генералізації, концентрації та автоматизації. Фаза генералізації пов'язана з іррадіацією нервових процесів та залученням до рухове дію «зайвих м'язів», об'єднанням окремих приватних дій в цілісний акт. У другій стадії відзначається концентрація збудження, поліпшення координації, усунення зайвого м'язового напруги, стереотипність (звичність) рухового дії. Фаза концентрації в процесі освоєння рухами змінюється фазою стабілізації (закріплення), високим ступенем координації та автоматизації, рухи стають точними, виконуються без зайвої напруги, економічно і стабільно. У ряді випадків деякі фази можуть бути відсутніми. Це може бути пов'язано зі ступенем складності і потужністю м'язового дії, з вихідним станом рухового апарату, кваліфікацію спортсмена. Нові складні координації завжди формуються на тлі перш сформованих координації. Істотну роль у формуванні та закріпленні рухового навику грають аналізатори: проприоцептивный, вестибулярний, слуховий, зоровий, тактильний.

Рефлекторні механізми вдосконалення рухової діяльності. Виконання рухів пов'язане з безперервним надходженням сигналів в ЦНС про функціональний стан м'язів, ступеня їх скорочення і розслаблення, положенні тіла і його частин у просторі, пози і т. д. Вся ця інформація надходить від рецепторів аналізаторів (в тому числі і рухового) в мозковій їх відділ, аналізується і за принципом зворотного зв'язку в. рефлекторного механізму надходить до виконавчого апарату (м'язі), і знову вже з уточненою інформацією тим же шляхом коригує виконання руху до заданої програми. Кожен рух потребує постійної корекції на основі інформації, що надходить від проприоцепторов та інших сенсорних систем у рухові центри. Так відбувається вдосконалення рухової діяльності в процесі вправ і тренування.

Рухова функція і підвищення рівня адаптації та стійкості організму людини до різних умов зовнішнього середовища

Розвиток рухових і вегетативних функцій організму у дітей та удосконалення їх у дорослих і літніх людей пов'язана з руховою активністю. Оздоровче значення фізичної культури загальновідомо. Є величезна кількість досліджень, що показують позитивний вплив фізичних вправ на опорно-руховий апарат, центральну нервову систему, кровообіг, дихання, виділення, обмін речовин, теплорегуляцію, органи внутрішньої секреції. Велике значення фізичних вправ і як засобу лікування.

Систематична тренування формує фізіологічні механізми, що розширюють можливості організму; його готовність до адаптації, що забезпечує в різні періоди (фази) розгортання пристосувальних фізіологічних процесів. Відомий спортивний фізіолог, фахівець з адаптації А. В. Коробков виділяв кілька таких фаз: початкова, перехідна, стійка, дезаптация і повторна адаптація.  (стійкість):

1) раціональне харчування;

2) обґрунтований режим;

3) які адаптують медикаментозні засоби;

4) фізичне тренування;

5) загартовування.

 фізична тренованість, розвиваючи механізм координації у нервової системи, що обумовлює підвищення навченості, тренируемости нервової системи і організму в цілому.

все зрозумiло.