Экологические факторы и их влияния на живые организмы план

Воздействие экологических факторов на живой организм весьма многообразно. Одни факторы оказывают более сильное влияние, другие действуют слабее; одни влияют на все стороны жизни, другие — на определенный жизненный процесс. 

организмов адаптироваться к определенному диапазону изменчивости факторов среды называют экологической пластичностью. Эта особенность является одним из важнейших свойств всего живого: регулируя свою жизнедеятельность в соответствии с изменениями условий среды, организмы приобретают возможность выживать и оставлять потомство. Значит, эврибионтные организмы явлются эколог ически наиболее пластичными, что обеспечивает их широкое распространение, а стенобионтные, напротив, отличаются слабой экологической пластичностью и, как следствие, обычно имеют ограниченные ареалы распространения. 

Взаимодействие экологических факторов. Ограничивающий фактор. Экологические факторы воздействуют на живой организм совместно и одновременно. При этом действие одного фактора зависит от того, с какой силой и в каком сочетании действуют одновременно другие факторы. Эта закономерность получила название взаимодействие факторов. Например, жару или мороз легче переносить при сухом, а не при влажном воздухе. Скорость испарения воды листьями растений (транспирация) значительно выше, если температура воздуха высокая, а погода ветреная. 

В некоторых случаях недостаток одного фактора частично компенсируется усилением другого. Явление частичной взаимозаменяемости действия экологических факторов называется эффектом компенсации. Например, увядание растений можно приостановить как увеличением количества влаги в почве, так и снижением температуры воздуха, уменьшающего транспирацию; в пустынях недостаток осадков в определенной мере восполняется повышенной относительной влажностью воздуха в ночное время; в Арктике продолжительный световой день летом компенсирует недостаток тепла. 

Вместе с тем ни один из необходимых организму экологических факторов не может быть полностью заменен другим. Отсутствие света делает жизнь растений невозможной, несмотря на самые благоприятные сочетания других условий. Поэтому если значение хотя бы одного из жизненно необходимых экологических факторов приближается к критической величине или выходит за ее пределы (ниже минимума или выше максимума) , то, несмотря на оптимальное сочетание остальных условий, особям грозит гибель. Такие факторы называются ограничивающими (лимитирующими) .

Пищеварительная система. Земноводные — хищники.

С наземным образом жизни связано появление в ротовой полости настоящего языка — основного органа добычи пищи. У лягушек он прикреплён к передней части дна ротовой полости и быстро выдвигаться вперед, приклеивая добычу.  

Появляются слюнные железы (отсутствовали у рыб), секрет которых увлажняет ротовую полость, язык и пищу.

Последний отдел пищеварительного канала — расширенная клоака — общий для пищеварительной, выделительной и половой системы.

Объяснение:

У людини, життєдіяльність якого менше залежить від зміни метеоумов, сезонні біоритми виражені слабше, ніж у тварин. Проте, є ряд достовірних фактів про сезонності функцій людини. Так, у дітей прибавка зростання за 4 тижні максимальна навесні і раннім літом, а мінімальна - взимку. Взимку зміст загальних ліпідів і жирних кислот в плазмі і еритроцитах крові більше, ніж влітку, що має істотне енергетичне значення.

Людина не відноситься до живих істот з вираженим сезонним ритмом розмноження. Але все ж відомо, що статева активність чоловіків знижується в кінці зими, і в цей же час виявляється максимум нежиттєздатних статевих клітин. З настанням весни відбувається активація статевої функції. Збільшення концентрації тестостерону (чоловічого статевого гормону) відбувається у чоловіків в кінці літа і початку осені, акрофаза ігається у вересні.

Взимку збільшується активність симпатоадреналової та гіпофізарно-тиреоїдної систем. Більш значна вироблення катехоламінів, збудження симпатичних нервів і підвищена продукція тиреоїдних гормонів забезпечують посилення енергетичної бази організму в умовах холодної температури навколишнього середовища і, отже, сприяють збереженню нормальної температури тіла.

У літню пору як у тварин, так і у людини максимальна продукція вазопресину - нейрогормона, однією з функцій якого є збереження в організмі води. Це охороняє організм від зневоднення в жарку пору року.

Система кровообігу людини функціонує найбільш напружено в холодну пору року. З цим пов'язана циклічність перебігу серцево-судинної патології. У жителів північної півкулі акрофаза смертності від серцево-судинних захворювань збігається з січнем. У південній півкулі найбільша частота серцево-судинних захворювань припадає на червень.

Імунна система організму людини максимально напружена взимку. Найбільш сприятлива для людини рання осінь. А. С. Пушкін писав: «І з кожною восени я розцвітають знову ...». Хоча поет передавав своє суб'єктивне відчуття, воно, як виявилося, має і наукове підгрунтя. Восени у людини підвищується обмін речовин і споживання кисню, організм насичується вітамінами, а це покращує метаболічні процеси. Прохолода, що наступає після літньої спеки, підвищує тонус нейроендокринної регуляції функцій. Стимулюючий вплив на людину роблять фактори середовища, які сприймаються найважливішими аналізаторів організму: яскраві фарби осінніх рослин, «в багрець і золото, одягнені лісу ...» (А. С. Пушкін), їх аромати. Всі ці фактори діяли сприятливо ще на наших біологічних предків, сприяли їх виживанню.

Крім сезонної періодичності виявлені і інші ритми. Наприклад, встановлено, що у спортсменів-чоловіків найвищі результати досягаються приблизно раз в три роки, а у жінок-спортсменок - через два роки. З іншого боку, відомо, що коливання душевного стану протягом усього життя людини відбуваються з періодичністю в 6-7 років. Кожен з цих семирічних періодів характеризується особливим творчим піднесенням, посиленням духовності. За деякими даними, такі творчі підйоми для людини характерні в 6-7, 12-13, 18-19, 25-26, 32-33, 37-38, 43-44, 50-51, 56-57 років і т. д.