Ребра, грудину относят к костям а)-губчатыми б)-трубчатым в)-плоским наиболее крупные кости лицевого отдела черепа а-височные и затылочные б-скуловые и челюстные в-теменные и височные г-лобная и затылочные какую из функций не выполняет костная ткань а-соединительную б-транспортную в-защитную

1)а
2)б
3)б
надеюсь что все правильно

1 а 2 б 3 б может так

Зубр или европейский зубр - парнокопытное, вид быков, относится с семейству полорогих, к роду бизоны. Ближайший родственник американскому бизону. Могут давать потомство.  В пределах вида выделяются два подвида — беловежский зубр и кавказский зубр. Кавказский зубр отличался от беловежского более тёмной и курчавой шерстью, немного уступал размерами,  был истреблён людьми к 1927 году. 
Зубр - это одно из крупнейших наземных млекопитающих. Высота в холке до 2-х метров, вес до тонны (самцы, самки мельче). Продолжительность жизни самцов - до 27 лет, тогда как самцы живут всего около 22 лет. Является последним представителем диких быков. 
Вначале ареал  распространялся зубров был от Пиренейского полуострова до Западной Сибири и включал также Англию и южную Скандинавию. В этом большом ареале зубры населяли не только леса, но и открытые местности. Лишь из-за интенсивной человеческой охоты зубр стал зверем, встречающимся только лишь в густых лесах. Вскоре зубра можно уже было встретить только в Беловежской пуще и на Кавказе.  Для возобновления численности этого животного было создано Международное общество сохранения зубров. 
Внешний вид зубра аналогичен древнегреческому туру. Такая же широкая и могучая передняя часть туловища, выступающий горб на спине, острые небольшие рога. Шерсть темно-коричневая, жесткая. Имеет гриву и бороду.
Несмотря на устрашающий вид - абсолютно безобидное создание не только для человека, но и даже для прочих обитателей леса и степи. У взрослой особи нет врагов, кроме человека. 
Вегетарианец.
Питаются растительной пищей: побеги, листья, кора деревьев и кустарников; некоторые травы; лишайники и даже грибы. Под снегом, бык легко раскапывает корм своими рогами, или копытом. Но все же больше питается корой в это суровое время.
На поиски еды и воды зубр отправляется чаще вечером, а весь световой день лениво проводит в лежке, пережевывая жвачку. Очень почитают зубры почистить свою шерсть в сухой земле, покачавшись и понежившись под лучами солнца. Осенью линяют, готовясь к холодной зиме, их мех становится густым и длинным.
Многие семейные группы зимой объединяются в стада от 20 и больше голов. Так легче защищать маленьких телят от хищников.
А в остальное время зубры живут небольшими стадами величиной от трех до двадцати животных, состоящих в основном из самок и молодых телят. Лидером в стаде зубров является самка. Самцы предпочитают жить поодиночке (одинцы) и присоединяются к стаду только во время яра для спаривания.
Очень интересны брачные игры зубров. В конце лета бык выбирает себе стадо самок и начинает его охранять от всех. Происходят бои-соревнования среди самцов издающих громкие звуки, принимающие устрашающие позы. Совсем редко доходит дело до настоящей схватки. Тогда могут быть тяжелые ранения или даже смерть проигравшего. Беременность длится как и у человека, около 9 месяцев. Между маем и июлем рождается по одному детёнышу. Только родившийся малыш уже через час готов бежать за мамой, а ещё через 20 дней может самостоятельно питаться травой. Но кормление малыша молоком самка не прекращает даже через 5 месяцев.  Приблизительно к 4 годам зубр становится половозрелым. Молодые самцы, покидая материнское стадо, нередко образовывают стада молодых холостяков, прежде чем обретут достаточно сил, чтобы жить поодиночке.

Вплив людини на угруповання може бути прямим (штучні розсаджування рослин й розведення тварин, пряме винищення організмів) та непрямим (висушування боліт спричинює зменшення кількості видів тварин). За результатом вплив людини умовно поділяють на позитивний (насаджування лісів, охорона природи) та негативний (забруднення та руйнування ґрунтів, винищення рослин і тварин).

Основними напрямками негативного антропічного впливу на організми є викиди підприємств, вихлопні гази автомобілів, промислові та побутові відходи, накопичення в ґрунтах важких металів, засолювання ґрунтів, зміна рельєфу тощо. Людина, поширюючи культурні рослини й домашніх тварин, разом із ними поширює і їхніх паразитів та шкідників (завезення фітофтори, колорадського жука). За участю людини в екосистеми проникають організми з ін

ших континентів, які витісняють або пригнічують місцеві види рослин і тварин (елодея, опунція, амброзія, кролики) тощо.

Однак варто відзначити й перший позитивний досвід у збереженні, розумному використанні й відтворенні організмів та екосистем. Оживають мертві озера, піднімаються посаджені ліси, загоюються рани на місці відкритих розробок корисних копалин, відновлюється кількість рідкісних тварин і рослин.

Отже, збільшення кількості населення та розгортання промислового виробництва призвело до різкого зростання впливу людини на організми та угруповання.

У чому суть етичного ставлення людини до природи?

Нерозумне корисливе ставлення людини до природи спричинило глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружені взаємини між людиною й природою, тобто екологічну кризу. Якщо людство не змінить своє ставлення до природи, його очікує екологічна катастрофа й загибель життя на Землі.

Екологічна етика - це вчення про моральні стосунки людини з природою, що засновані на розумінні рівноправності та рівноцінності всього живого. Засновниками вчення є американський еколог О. Леопольд (1887-1948) і німецький лікар А. Швейцер (1875-1965), які вперше сформулювали ідею про те, що до живих істот і екосистем потрібно ставитися не як до речей, а як до собі подібних.

Екологічна етика формулює певні правила, які пробуджують сумління людини, стають на заваді знищення природи, нагадують, що так діяти не можна. Людина розумна - це лише один вид серед декількох мільйонів видів живих істот нашої Землі. І тому неправильно думати лише про потреби людини, забуваючи про її сусідів по планеті. Екологічна етика вчить, що не тільки до людей, але й до всіх живих істот та екосистем треба ставитися як до рівноправних партнерів, а не як до власних речей, які можна викинути, загубити, поламати тощо. Екологічна етика «руйнує стіну» і включає в людське співтовариство всіх великих і малих наших побратимів - від кишкової палички до велетенського синього кита, тобто всю дику природу.

Еразм Дарвін, дідусь відомого науковця Чарльза Дарвіна, навчав: «И вечно помни, дух себялюбивьій, что червь -твой родич, брат - твой муравей».

Екологічна етика навчає людину ставитися до організмів, зважаючи на їх права: право на життя, право на природну свободу, право на необхідну для життя частку земних благ, право на відсутність відповідальності перед людиною, право на захист законом, право на захист від страждання з вини людини

Объяснение: