Сходства и различия воробьиных и голенастых

Различие:ласточки относятся к отряду воробьиных,а стрижи к отряду стрижеобразных(или длинокрылых).Стриж летает быстрей ласточки.Стриж летает по прямой,а ласточка маневрирует в полете.У ласточки белая грудка,у стрижей белое пятнышко под клювом.В полете стриж,в отличие от ласточки,никогда не складывает крылья. Ласточки встречаются в сельской местности,а стрижи -в городской.

Евглена зелена — типовий рослинний жгутіконосец, має веретеновидное, довге тіло, задній кінець якого загострений. Довжина тіла 50-60 мікрометрів, ширина 14-18 мікрометрів. Форма тіла рухлива: Евглена може стискатися, стаючи коротше і ширше. Розмножується найпростіша эвглена шляхом поздовжнього поділу клітини. Іноді эвглена, розмножуючись у величезних кількостях, викликає червоне, коричневе, цегляно-червоне чи зелене «цвітіння» води.Деякі представники загону евгленових (родичі евглени зеленої) взагалі не здатні до фотосинтезу і харчуються, як тварини, наприклад, астазія (Astasia). У таких тварин можуть розвиватися навіть складні ротові апарати, з до яких вони поглинають дрібні харчові частки. Здатна до автотрофного типу живлення за рахунок наявності хлоропластів. Фотосинтезпроисходит на світлі. У темряві ж внаслідок його неможливості Евглена зелена харчується гетеротрофно. Тривале перебування в малоосвітлених місцях призводить до "знебарвлення" зеленого тіла евглени: хлорофіл в хлоропластах руйнується, і Евглена набуває блідо-зелений або зовсім прозорий колір. Однак при поверненні в освітлені місця у евглени знову починає мати місце автотрофне харчування. Эвглена переміщається з до джгутика.Часто в природі при певних сприятливих умовах відбувається масове розмноження евглен. Тоді вода в ставку або річковий заплави, яка вчора ще була прозора, стає мутно-зеленою або буруватою. У краплі цієї води під мікроскопом можна побачити масу евглени.

1. метаболическая функция. Метаболические функции мембран определяются двумя факторами:

во-первых, связью большого числа ферментов и ферментативных систем с мембранами;

во-вторых мембран физически разделять клетку на отдельные отсеки, отграничивая друг от друга метаболические процессы, протекающие в них.

Метаболические системы не остаются при этом полностью изолированными. В мембранах, разделяющих клетку, имеются специальные системы, обеспечивающие избирательное поступление субстратов, выделение продуктов, а также движение соединений, обладающих регуляторным действием.

2. Опорная функция. Мембрана участвует в формообразовании клетки: к ней крепятся элементы внутриклеточного скелета (микротрубочки, микрофиламенты и промежуточные филаменты).

3. контактная функция. С рецепторов клетки могут также специфически узнавать друг друга, вступая во взаимодействие   путём адгезии, т.е. "слипания" своих поверхностей.