Используя содержание текста «современные вакцины и сыворотки» и знания школьного курса биологии, ответьте на вопросы. 1) где образуются антитела при вакцинации? 2) какой иммунитет вызывает иммунизация с сыворотки? 3) какова заслуга в борьбе с эпидемиями врача 18 века э. дженнера? современные вакцины и сыворотки с глубокой древности людям были известны такие страшные заболевания, как чума, холера, оспа, коклюш, сибирская язва, столбняк. эпидемии многих из этих болезней приводили к гибели миллионов людей, которые были совершенно беззащитны перед неминуемой смертью. так, от чумы в европе только в 14 веке погибла четверть всего населения. ещё в середине 17 века почти каждый человек болел оспой. при этом каждый двенадцатый . в настоящее время существует хорошо себя зарекомендовавшая система профилактики, где центральным звеном является вакцинация. в сегодняшней практической медицине существуют разные типы вакцин, каждый из которых имеет определённые достоинства и недостатки. в качестве живых вакцин обычно используют так называемые ослабленные штаммы возбудителей, которые утратили большинство патогенных свойств. живые вакцины относительно дёшевы, так как для иммунизации требуется небольшая доза вируса, поскольку он размножается в заражённом организме, вызывая выработку антител в-лимфоцитами. их главный недостаток заключается в том, что иногда у людей с ослабленной иммунной системой они могут вызывать тяжёлые формы заболевания. инактивированные вакцины представляют собой препараты убитого патогенного микроорганизма, сохранившего антигенные свойства. риск заражения при такой вакцинации практически отсутствует. недостаток этих вакцин – необходимость повторно вводить относительно большие дозы с определённой периодичностью. антитела можно вводить в организм и в готовом виде. это особенно важно, если заражение уже произошло и на предохранительную прививку уже нет времени. иммунитет, приобретённый таким образом, будет пассивным. чтобы изготовить лечебную сыворотку, берут кровь либо у человека, перенёсшего данное заболевание, либо у животных, которых предварительно иммунизируют, вводя им возбудителя инфекционного заболевания или его токсин. в ответ на это в организме животного вырабатываются защитныеантитела. например, противодифтерийная сыворотка представляет собой антитоксин, который получают путём введения в организм животного ослабленного дифтерийного токсина. все вакцины и сыворотки строго специфичны, то есть направлены на определённое заболевание. например, средством экстренной профилактики столбняка является противостолбнячная сыворотка, содержащая антитоксины к столбнячному токсину.

1.Антитела при вакцинации содержатся в крови.Там находятся В - лимфоциты, именно они и ответственны за выделение антител.
2. Иммунизация при сыворотки вызывает пассивный иммунитет.С сывороткой поступают в организм ГОТОВЫЕ антитела, сам организм их не вырабатывает.
3. Заслуга Дженнера состоит в использовании возбудителя коровьей оспы при вакцинации против оспы человека.Ведение вируса оспы коров вызывает иммунитет к человеческой оспе.Такой иммунитет называют перекрестным. Тот же принцип используется при создании вакцины БЦЖ от туберкулёза.

Рослини і тварини мають багато спільного, але водночас вони кардинально відрізняються. Які відмінності є корінними, а які — похідними? Мабуть, найголовнішим є питання про обмін речовин. Рослини є автотрофами, а тварини — гетеротрофами. Це зумовлює всі інші їхні особливості.

Тварини, так само як і представники рослин, грибів, дроб’янок, мають усі ознаки живих організмів. Їм властиві обмін речовин (живлення, дихання, виділення), ріст, розвиток, рух, розмноження та подразливість. Вони складаються з клітин. У чому ж причина такої принципової подібності? У спільному походженні. Імовірно, у далекому минулому сучасні організми мали спільних предків.

За тривалий час еволюції між представниками різних царств не тільки збереглася подібність, але й накопичилися відмінності.1. Уявіть тигра, який накидається на свою жертву; корову, що мирно жує траву; паразитичного черв’яка, який поглинає поживні речовини всією поверхнею тіла... На перший погляд, нічого спільного. Проте ці тварини живляться готовими органічними речовинами, які надходять до їхнього організму з їжею. Вони ге-теротрофи! Більшість тварин є гетеротрофами, а рослини — автотрофами. Це основна відмінність тварин від рослин. Гетеротрофами також є більшість дроб’янок, деякі рослини-паразити та всі гриби. Гетеротрофи — організми, які отримують готові органічні речовини з їжею, автотрофи — організми, які синтезують органічні речовини з неорганічних у своєму тілі.

2. На відміну від більшості рослин, грибів, багатьох бактерій, тварини здатні самостійно пересуватися. У процесі еволюції в них з’явилися спеціальні органи руху: крила — у птахів, плавці — у дельфінів, бігальні кінцівки — у гепардів тощо.

3. Клітини тварин відрізняються від клітин рослин, грибів і дроб’янок. Найголовніші відмінності — це відсутність твердої клітинної оболонки, пластид і вакуолі з клітинним соком.

4. Організми більшості тварин, на відміну від рослин, грибів і бактерій, мають системи органів (дихальну, кровоносну, нервову та ін.), які забезпечують ефективніший обмін речовин.

5. Рослини здатні до необмеженого росту впродовж свого життя, а у більшості тварин ріст обмежений. Вони ростуть лише до певних розмірів.

Рослини і тварини мають багато спільного, але водночас вони кардинально відрізняються. Які відмінності є корінними, а які — похідними? Мабуть, найголовнішим є питання про обмін речовин. Рослини є автотрофами, а тварини — гетеротрофами. Це зумовлює всі інші їхні особливості.

Тварини, так само як і представники рослин, грибів, дроб’янок, мають усі ознаки живих організмів. Їм властиві обмін речовин (живлення, дихання, виділення), ріст, розвиток, рух, розмноження та подразливість. Вони складаються з клітин. У чому ж причина такої принципової подібності? У спільному походженні. Імовірно, у далекому минулому сучасні організми мали спільних предків.

За тривалий час еволюції між представниками різних царств не тільки збереглася подібність, але й накопичилися відмінності.1. Уявіть тигра, який накидається на свою жертву; корову, що мирно жує траву; паразитичного черв’яка, який поглинає поживні речовини всією поверхнею тіла... На перший погляд, нічого спільного. Проте ці тварини живляться готовими органічними речовинами, які надходять до їхнього організму з їжею. Вони ге-теротрофи! Більшість тварин є гетеротрофами, а рослини — автотрофами. Це основна відмінність тварин від рослин. Гетеротрофами також є більшість дроб’янок, деякі рослини-паразити та всі гриби. Гетеротрофи — організми, які отримують готові органічні речовини з їжею, автотрофи — організми, які синтезують органічні речовини з неорганічних у своєму тілі.

2. На відміну від більшості рослин, грибів, багатьох бактерій, тварини здатні самостійно пересуватися. У процесі еволюції в них з’явилися спеціальні органи руху: крила — у птахів, плавці — у дельфінів, бігальні кінцівки — у гепардів тощо.

3. Клітини тварин відрізняються від клітин рослин, грибів і дроб’янок. Найголовніші відмінності — це відсутність твердої клітинної оболонки, пластид і вакуолі з клітинним соком.

4. Організми більшості тварин, на відміну від рослин, грибів і бактерій, мають системи органів (дихальну, кровоносну, нервову та ін.), які забезпечують ефективніший обмін речовин.

5. Рослини здатні до необмеженого росту впродовж свого життя, а у більшості тварин ріст обмежений. Вони ростуть лише до певних розмірів.