Напишите памятку "как отличить съедобный гриб от ядовитого" мне не надо большой текст, просто ленькие пункты.

Памятка грибника

Собираясь в лес, запаситесь острым ножиком. Уже в лесу вы можете очистить грибы от мусора, земли и убедиться, что гриб не червивый.

За грибами ходите постоянно с лукошком, так как в сетках, кульках, мешках грибы разламываются.

Собирайте лишь те грибы, о которых точно понимаете, что они съедобные.

Грибы, вызывающие колебание, никогда не употребляйте в еду не пробуйте на вкус в сыром виде.

Будьте в особенности внимательны при сборе грибов, имеющих клубневидное утолщение и вольву.

Собирая грибы, в особенности сыроежки, пытайтесь брать их с целой ножкой, чтоб не упустить из вида принципиальный признак, указанный выше (отсутствие кольца на ножке и вольвы).

При сборе шампиньонов в лесу обращайте особенное внимание на цвет пластинок. Никогда не собирайте не ешьте «шампиньонов» с белоснежными пластинками. У реальных шампиньонов пластинки быстро розовеют, а потом темнеют. У смертельно ядовитой белой поганки, похожей по внешнему облику на шампиньон, пластинки постоянно белоснежного цвета.

Обязательно следует усвоить признаки смертельно ядовитых грибов, не теряющих собственных ядов и опосля отваривания (бледноватая поганка и близкие к ней виды, волоконница Патуйяра, говорушка белоснежная и др.).

Никогда не собирайте не ешьте грибов перезрелых, слизлых, дряхлых, червивых и испорченных.

Ежели собираете для засола млечники, содержащие млечный сок, либо сыроежки, имеющие едкий и горьковатый вкус, то непременно перед посолом отварите либо вымочите их, чтоб извлечь горьковатые, едкие, раздражающие вещества.

При сборе условно съедобных грибов (к примеру, сморчков) необходимо постоянно держать в голове о необходимости их неотклонимого обезвреживания перед приготовлением. Условно съедобные грибы подлежат неотклонимому отвариванию в течение 10-15 минут (отвар вылить).

У маслят и мокрух перед приготовлением следует снять кожицу, покрытую слизью.

Грибы должны быть подвергнуты кулинарной обработке в день сбора либо не позднее утра последующего дня (хранить в холодильнике, предварительно пересыпав солью).

Для приготовления грибов нельзя применять чугунную, медную либо оловянную посуду.

Грибы можно готовить в дюралевой либо цинковой посуде, но их следует вынимать сразу опосля отваривания.

Грибные блюда можно хранить до последующего дня лишь в холодильнике либо на холоде в эмалированной или стеклянной посуде.

Грибы, созданные для сушки, не моют не подвергают прохладной обработке.

Как надо собирать грибы? Необходимо ли их выкручивать либо выкапывать из земли, срезать ножиком либо просто срывать

1.Не должно быть  съедобный гриб с юбкой.
2.Ядовитые бывают в белую точку на шляпке.
3. У ядовитого гриба под шляпкой темное.
4. Когда варишь грибы кидай целый лук если вода станет мутной неприятным цветом значит есть поганка.

К
Хищные (лат. Carnivora — «плотоядные») — отряд плацентарных млекопитающих (Mammalia), состоящий из подотрядов псообразных (Caniformia) и котообразных (Feliformia). 11 современных семейств хищных содержат около 270 видов в 110 родах и распространены почти по всему миру. Подавляющее большинство представителей отряда являются классическими плотоядными животными, охотящимися главным образом на позвоночных. Хищных иногда также делят на две группы, сильно отличающиеся друг от друга по образу жизни: сухопутные хищные (Fissipedia) и ластоногие (Pinnipedia) Научное название Carnivora в переводе с латыни означает «плотоядные» и состоит из двух корней — caro (род. п. carnis) «мясо» и vorare «пожирать, проглатывать». Многие хищные питаются не только мясом. Медвежьи (Ursidae) являются оппортунистическими всеядными, а некоторые виды, такие как большая панда и вовсе специализируются на растительном питании. У малых панд, барсуков, олинго, кинкажу, енотов-полоскунов и енотовидных собак растительная пища также составляет значительную, если не основную часть их меню. Гиены и псовые (волки, койоты, шакалы, лисы) поедают арбузы и дыни на бахчах и упавшие на землю фрукты[источник не указан 207 дней]. Средневековый арабский путешественник ибн-Батутта в своих мемуарах описывает случай нападения стаи гиен на стоянку каравана во время перехода по пустыне Сахара — одна из гиен при этом утащила мешок с финиками и большую часть съела[источник не указан 207 дней]. В то же время есть млекопитающие, которые по зоологической классификации не относятся к отряду хищных, но охотятся ради еды на других животных. Это серые крысы, ежи, кроты, землеройки, некоторые обезьяны (бабуины, шимпанзе), опоссумы, броненосцы и прочие[источник не указан 207 дней]. Зоологи делают различия между хищными (плотоядными) животными в смысле специализации в питании и хищными как таксонометрической единицей (таксоном). В обиходной речи «хищными» нередко называют не только собственно хищных млекопитающих (Carnivora), но и всех других современных и ископаемых плотоядных позвоночных, таких как акулы, крокодилы, хищные птицы и тероподы.

Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у пропріоцепцію).

Дотик Редагувати

Докладніше: Дотик

Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів, такі як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.

Нюх Редагувати

Докладніше: Нюх

Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.

Смак Редагувати

Докладніше: Смак

Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому.

Слух Редагувати

Докладніше: Слух

Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки довкілля. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. Зі слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів:

зовнішнього вуха,

середнього вуха,

внутрішнього вуха.

Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.

Рівновага Редагувати

Докладніше: Органи рівноваги

Функція регуляції положення тіла в рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.

Зір Редагувати

Докладніше: Зір

Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок:

зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око;

середньої — судинної (пронизаної густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);

внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока — палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.