Что собой представляет практическая система классификации живых организмов

Классификация-распределение организмов по группам

Зоны корня (снизу вверх):

1. Корневой чехлик

Клетки живые. Живут мало и постоянно слущиваются. В центральных клетках чехлика есть зерна крахмала. Они корню распознать верх и низ. Клетки чехлика выделяют слизь, облегчая проникновение кончика между частицами почвы.

Функции: 1 Защитная

2. Зона деления

Это мелкие клетки. Слой примерно 1-2 мм. Эти клетки постоянно делятся, так как это образовательная ткань. Ядро у клеток крупное. В сторону чехлика откладываются клетки чехлика, в другую сторону клетки, которые постепенно дифференциируются.

Функция: 1. рост корня

3. Зона роста или зона растяжения

В этой зоне клетки активно растут и вытягиваются.

Функция: 1. рост корня

4. Зона всасывания

Клетки эпидермиса этой зоны образуют выросты - корневые волоски, которые занимаются поглощением из почвы воды и минеральных веществ. Волоски живут несколько дней. Верхние волоски постепенно отмирают, а нижние все время нарастают.

5. Зона проведения

Эта зона представлена проводящей тканью - ксилемой и флоэмой. По ксилеме (сосудам) вода и минеральные вещества поступают выше.

Функция: 1 Проведение воды и минеральных веществ

Объяснение:

Філософія: на думку багатьох вчених, екологія не стільки галузь науки, скільки метод мислення, принцип підходу. Філософів цікавили проблеми виникнення життя, його розвитку, впливу навколишнього середовища на людину та вплив людини на природу. Актуальним філософським елементом є екологічна етика, пов’язана з екологічно коректним поводженням людини з природою, усвідомленням того, що всі живі організми мають рівне з людиною право на життя на планеті.

Біологічні науки. В основі екології лежить фактологічний матеріал багатьох інших галузей біології (морфологія – вчення про будову організмів, що включає анатомію; ембріологію – розвиток зародишу; гістологію – будова тканин; цитологію – вчення про клітку), а також таких наук, як зоологія, ботаніка, мікробіологія.

Математика. Екологія – точна наука, і тому всі взаємодії та закономірності оцінюються мірою та числом. Всі процеси та закономірності можуть бути представлені у вигляді рівнянь, графіків тощо, що дозволяє встановлювати зв’язки, прогнозувати відповідні процеси. Широко використовується математичне модулювання, прогнозування процесів та явищ.

Хімічні науки. В основі життя лежить обмін речовин між організмами та середовищем, що міститься в асиміляції, метаболізмі та дисиміляції речовини. Все це – хімічні процеси. В наш час сформувалися специфічні області науки про Землю: хімія води, хімія грунту, хімія атмосфери, хімія води, хімія грунту, хімія атмосфери, сформувався новий напрямок – хімія навколишнього середовища.

Фізика. Закономірності біологічних процесів перетворення речовин в харчових ланцюгах, в водному та повітряному середовищах підкоряються фундаментальним законам фізики: закону збереження маси та другому початку термодинаміки.

Географічні науки. Сприйнятливість природних систем різних географічних зон (як водних, так і наземних) до антропогенних впливів неоднакова. Це необхідно враховувати в організації природокористування. Самостійно розвиваються такі області географії, як ботанічна та зоологічна.

Медицина. Погіршення якості навколишнього середовища в результаті тих чи інших природних процесів або через антропогенні перетворення природи в загальному випадку означає відхилення конкретних умов від фізіологічних вимог організму. Тому необхідно знати які наслідки для організму шкідливі речовини можуть викликати, в яких концентраціях та дозах вони ще безпечні або вже небезпечні, який вміст забруднюючих речовин можна допустити в навколишньому середовищі або в організмі, щоб вони були небезпечні. Встановлення таких концентрацій та доз (санітарно-гігієнічне нормування) – задача медицини, область науки має назву – санітарна охорона навколишнього середовища.