За якими ознаками можна визначити спрямованість поведінкового акту

ПОВЕДІНКОВИЙ АКТ - це сукупність послідовних природжених і набутих дій, що спрямовані на досягнення певного результату шляхом безпосереднього контакту з об'єктами середовища. У тварин є багато поведінкових актів, які наче окремі пазли формують мозаїку складної поведінки. Загальну структуру поведінкових актів відображає проста схема з трьох основних стадій: пошукова поведінка, ключові стимули, завершальний акт.

Першою стадією поведінкового акту є пошукова поведінка, що здійснюється під впливом мотиваційних стимулів. Так, на початку сезону розмноження самці птахів вибирають місця для гнізд, голодний собака шукає їжу.

Пошуки тварин базуються на природжених реакціях, але в процесі життя особини пошукова поведінка доповнюється набутими реакціями.

Другою стадією є дії, що проявляються як відповідь на певні подразники. Їх називають ключовими стимулами, тому що саме вони «вмикають» саме цю дію. Ключові стимули різноманітні та сприймаються за до органів чуття. Це може бути спів, мітка на дзьобі, запах їжі, дупло дерева тощо. Так, для птаха, який вибирає місце для гнізда, дупло в дереві буде ключовим сигналом, що вмикає наступні дії, пов’язані з будівництвом гнізда. Для голодного собаки запах закопаної у землі кістки буде сигналом для її відкопування.

Третьою стадією є завершальний акт, що здійснюється як фіксований комплекс дій (ФКД). Це складний комплекс природжених дій, що є подібними в усіх представників виду та проявляється без спеціального навчання. Саме такі реакції завершальної стадії поведінкових актів і є інстинктом у чистому вигляді. Якщо ці дії проявились у тварини, то вона буде їх виконувати навіть тоді, коли змінюються умови й доцільність цих дій втратиться.

Отже, поведінковий акт здійснюється в три стадії і складається з природжених та набутих дій, спрямованих на результат.

Стимули (сигнальні подразники) - це різноманітні за природою сигнали, що використовуються тваринами для впливів на поведінку. Залежно від їхнього значення та впливу на певній стадії поведінкових актів стимули поділяють на мотиваційні, пускові та завершальні.

Мотиваційні стимули - це внутрішні чи зовнішні подразники, які сприяють виникненню певної потреби й готують організм до відповідної активності. Так, у пташенят сріблястої чайки чи голодного собаки мотиваційним стимулом є відчуття голоду.

Пускові (ключові) стимули - це сигнали, які вникають інстинктивні реакції тварин. Носіями цих сигналів є самі тварини, а їхня здатність видавати такі сигнали є природженою. Ключовими подразниками можуть бути звуки (квакання в жаб, спів у співочих птахів), запахи (леткі сполуки для комах, собак), дотик, колір і зображення (малюнки на крилах метеликів, колір і форма квітів для нектарниць), рухи (прояви погрозливої поведінки в змій) тощо. Розглянемо роль ключових подразників на класичному прикладі етології. Пташенята мартина сріблястого після вилуплення з яєць хочуть їсти. Вони годинами дивляться на світ і шукають червону пляму, яка для них є ключовим стимулом. У дорослого мартина дзьоб жовтий, але знизу піддзьобка є яскрава червона пляма.

Пташенята шукають саме її. Вони будуть тикатися дзьобами в різні сторони, аж поки не натраплять на неї. Постукування дзьобиками в ділянці плями стимулює дорослу чайку до годування пташенят.

Завершальні стимули - це зовнішні чи внутрішні сигнали, які викликають завершення поведінкової реакції. Так, наповнений шлунок є сигналом для припинення харчової поведінки собаки чи пташенят, вигляд збудованого гнізда змушує птахів припинити свою роботу.

Грибы играют важную роль в круговороте веществ в природе. Они разлагают органические вещества почвы до неорганических, которые далее усваиваются растениями. Почвенные грибы, в первую очередь плесневые, играют исключительную роль в процессах почвообразования. В грибах накапливаются органические вещества, которые после разрушения грибницы превращаются в перегной.

Ученые доказали, что микориза положительно влияет на жизнедеятельность растений. Кроме шляпочных, микоризу образуют многие плесневые грибы.

Плодовые тела шляпочных грибов потребляют многие животные: млекопитающие (белки, мышевидные грызуны, барсуки, кабаны, косули), птицы, наземные моллюски и особенно насекомые.

Несколько видов съедобных грибов, например шампиньоны и вешенки, искусственно выращивают в специальных помещениях. Из многих плесневых грибов (пеницилл, аспергилл и др.) получают лекарственные вещества – антибиотики. У определенных видов грибов выявлены вещества, угнетающие рост клеток злокачественных опухолей человека и домашних животных. В качестве лекарственных препаратов используют вытяжку из спорыньи.

В хлебопекарной промышленности используют дрожжи. Дрожжи также применяются в производстве пива, спирта, винно–водочных изделий. Особые дрожжи необходимы для получения кефира и кумыса (сквашенное молоко кобылы). Некоторые плесневые грибы используют при изготовлении определенных сортов твердых сыров с острым вкусом и специфическим запахом (например, знаменитые «рокфор» и «каламбер»). Из некоторых плесневых грибов получают вещества, усиливающие рост растений.

Происхождение названия 

У античных авторов первых веков н. э. (Клавдий Птолемей и Аммиан Марцеллин) Волга называлась Ра лат. Rha (ср. эрз. Рав) . В средние века известна под названием Итиль (каз. Еділ, Едиль, Edil, тат. Идел, Idel, башк. Иҙел) . По одной из версий современное название Волга приобрела по древнему марийскому названию реки Волгыдо («светлая») . По другой версии — финно-угорскому слову valkea, имеющее значение «светлый» , «белый» ; по другой — произошла от названия Булга [1], связанному с проживавшими на её берегах волжскими болгарами. Но сами болгары (предки современных чувашей и татар) называли Волгу Итиль или А́дыл (существует, правда и другая версия, что значения гидронимов Волга и Итиль тогда не совпадали с современными, см. «Итиль») ; считается, что наиболее вероятно происхождение этнонима «Волга» от праславянского *Vьlga, ср. во́лглый — волога — влага, таким образом возможный смысл названия Волги — «вода» , если можно выразиться «большая вода» , благодаря размерам реки. За славянскую версию происхождения названия говорит наличие рек Влга в Чехии и Вильга в Польше.