Повідомлення про тварину із різних середовищь

так само як і всі живі істоти, тварини знайшли своє поширення між нижньою частиною атмосфери й глибинами океану. тваринни освоїли не тільки комфортні ліси, степи чи теплі водойми, а також сухі спекотні чи холодні льодяні пустелі, високогір’я і міські території.

при цьому де б не мешкали тварини, вони весь час контактують між собою та іншими організмами і неживим середовищем. отже, кожному з тваринних організмів властиве певне  середовище існування.

на планеті земля є чотири основні середовища проживання живих організмів:

середовище існування  представляє собою частину довкілля, що оточує організм і він безпосередньо взаємодіє з нею.

з свого оточуючого середовища тварини отримують необхідні їм поживні корисні речовини та енергію для життя. в відповідь туди вони виділяють продукти свого обміну речовин. будь-яке середовище існування наділене певним набором умов довкілля: температурою, вологостю, освітленістю, а також певною сукупністю інших живих організмів, між якими існуютьвзаємозв’язки.

вклика кількість тварин проживають у водоймах, таких як моря, річки, озера і навіть тимчасі калюжі. якщо, наприклад, водні представники рослин можуть існувати лише в приповерхневих шарах водойми, навіть червоні водорості можна побачити лише до глибини близько 270 м, то тварини зустрічаються скрізь. представникак тваринного світу можна побачити скрізь від поверхневих шарів і навіть до найбільших глибин океану

на сухопутній частині тварини розповсюджені на всіх континентах, починаючи від спекотних тропіків і аж до вкритих вічною кригою та снігами антарктиди та арктики. представники иварин розповсюджені і на різних висотах гірських систем. не менш різноманітний і світ тварин, які опанували ґрунт. серед них зустрічається багато одноклітинних, червів, комах, ссавців (кротів, землерийок, мишей). всі вони беруть участь в складних процесах ґрунтоутворення, забезпечуючи високу родючість ґрунтів й ґрунтове живлення рослин.

кожній місцевості на планеті властиві певні види тварин, що максимально пристосовані до її характерних кліматично-ічних умов. сукупність цих тварин має назву  фауна. походить воно від латинського фауна - богині лісів і полів, а також покровителька тварин. тому, наприклад, існує фауна карпат чи фауна україни і фауна європи тощо.

також серед тварин є і багато паразитів. пам’ятаємо, що  паразитизм  - це спосіб співіснування різних видів організмів, коли один із них, тобто паразит, використовує іншого як домівку і джерело живлення. такі види тварин можуть жити на поверхні або всередині тіла хазяїна, тобто іншого виду тварин чи рослин. паразити часто викликають смертельно небезпечні захворювання.

однак не всі істоти, що живуть всередині організму хазяїна, причиняють йому шкоди. так, у кишечнику деяких комах містяться одноклітинні тварини, що їм краще перетравлювати їжу.

Птеродактель-это был первый летающий ящер, которому присвоили имя и дали научное описание. Поверхностное описание птеродактиля произвёл итальянский учёный Косимо Алессандро Коллини ещё в 1784 году на базе ископаемого скелета, обнаруженного в карьере зольнхофенского известняка близ города Айхштета (земля Бавария, Германия) приблизительно в 1780 г. Любопытно, что он представил птеродактиля не как летающее, а как водоплавающее животное. При этом автор практически не опирался на анатомические подробности создания, а лишь пользовался субъективным представлением о биосфере: по его мнению самые таинственные существа обитали в пучинах океана.

Птеродактиль вполне проходил по критерию загадочности. Это не удивительно, ведь тогда классическая наука находилась на стадии зарождения, и к ней примешивалась масса средневековых традиций. Как ни странно, это мнение было распространено среди некоторых учёных вплоть до 1830 года.

Ключевым же моментом истории является описание знаменитого французского палеонтолога Жоржа Кювье, где наконец сформировалась общая идея полёта птеродактилей. В работе 1809 года он дал роду имя Petro-Dactyle. Но в нём была допущена простая опечатка, и Кювье позднее исправил его на Ptero-Dactyle. Голотипом оного явился экземпляр BSP No. AS.I.739.

В 1812 немецкий палеонтолог и анатом Самуэль Томас Зёммеринг даёт описание того же экземпляра, но уже в соответствии с научной терминологией называет вид Ornithocephalus antiquus. Однако Кювье обладает правом первенства при именовании рода, поэтому ныне вид называется Pterodactylus antiquus. В начале статьи мы объяснили название птеродактиля, имя же вида antiquus переводится с латыни как "древний". Действительно, на момент открытия это существо прорубило одно из стартовых "порталов" в мир мезозоя.

1)основная форма диссимиляции у животных, растений и многих микроорганизмов.

2)

Дыхательная система состоит из лёгких и дыхательных путей. Лёгочные сокращения осуществляются с межрёберных мышц и диафрагмы. Дыхательные пути: носовая полость, глотка, гортань, трахея, бронхи и бронхиолы. Лёгкие состоят из лёгочных пузырьков — альвеол.

3)технической защиты органов дыхания от частичек пыли, сама слизистая выделяет слизь (простите за тавтологию) , которая так же несет в себе защитную функцию, выводя частицы и некоторые бактерии из организма, увлажняет носовые протоки. Носовая полость содержит громадное количество капилляров, которые согревают воздух до пропускания его в носоглотку.

4) У насекомых трахеи обычно сливаются (анастомозируют), а их тонкие веточки заходят внутрь отдельных клеток, доставляя кислород к клеткам без участия гемолимфы.

5)Легкие — не мышечный орган, они не могут дышать сами. Процесс дыхания осуществляют плевра (оболочка легкого), диафрагма и межреберные мышцы. Легкие поддерживают две оболочки — плевра. Между ними находится жидкость, давление которой ниже атмосферного, так что оболочки таким образом связаны друг с другом.

6)ЖЕЛ - жизненная емкость легких - наибольшее количество воздуха, которое можно выдохнуть после максимального вдоха. ЖЕЛ складывается из дыхательного объема и резервных объемов вдоха и выдоха.