Примеры по разнообразию и продуктивностью культурных растений

При микроскопировании можно отметить форму,нечёткие очертания органоидов,реснички. Своё название инфузория получила за форму,схожую со следом человеческой стопы. Большинство особей бесцветны,иногда имеют зелёную или розоватую окраску. Передвигается волнообразно,при ресничек тупым концом вперёд,то есть "мыс" туфельки представляет собой конец задний. На теле инфузории реснички имеют одинаковую длину и только у клеточного рта становятся больше поглощению пищи. Если обратить внимание на отдельно взятую ресничку,выполняющую функцию передвижения тела,то можно заметить,что она совершает резкий взмах,придавая импульс,а после возвращается в исходное положение. Все движения ресничек слаженны. Инфузория имеет клеточную глотку,которой предшествует клеточный рот. Питается туфелька бактериями и водорослями. Пищеварение осуществляется за счёт пищеварительных вакуолей,мигрирующих с током цитоплазмы от глотки до порошицы,расположенной в заднем конце и выделяющей в окружающую среду непереваренные остатки. За выделение жидких продуктов (воды с растворёнными побочными веществами) ответственны две сократительные вакуоли,расположенные на обоих концах. Инфузория имеет два ядра -- большое и малое,расположенных примерно посередине тела. ответственны они за размножение,как бесполое (делением надвое),так и половое (то же деление надвое,но с конъюгацией -- обменом частью малого ядра).

Инфузория-туфелька обладает свойственной всему живому раздражимостью и старается уплыть от помещённого рядом с ней кристаллика соли.

Вывод: Инфузория-туфелька принадлежит к простейшим,хотя является наиболее сложноорганизованным организмом среди своей группы. Имеет зачатки пищеварительной,выделительной систем,полового размножения. Передвигается при ресничек,сохраняет постоянную форму за счёт клеточной мембраны. Дышит всей поверхностью тела.

Объяснение:

1. У наземно-повітряному середовищі провідну роль серед чинників неживої природи відіграє освітленість, температура, вологість, газовий склад повітря.

На відкритій місцевості, у дуплі чи печері кожного мешканця наземно-повітряного середовища оточує повітря. Кількість світла і кисню в наземно-повітряному середовищі достатня, але буває відчутною нестача води. Особливо це відчувають мешканці посушливих районів планети. Характерною ознакою наземно- повітряного середовища є зміни температури. У нашій країні вони гаються кожної пори року та впродовж доби.

2. У багатьох наземних тварин добре розвинені зір, слух і нюх. Достатня освітленість наземно-повітряного середовища допомагає їм добре орієнтуватися завдяки зору.

Наприклад, сокіл може побачити мишеня на полі з висоти в кількасот метрів.

3. Наземні тварини бігають, стрибають. Це забезпечується різною будовою їхніх кінцівок. Наприклад, олень і кінь бігають, спираючись на пальці. Вони вкриті твердим чохлом, що називається копитом.

4. Літати їм допомагають крила. Серед звірів тільки кажани мають крила і здатні до активного польоту. Інші представники звірів лише на деякий час можуть затриматись у повітрі, коли перестрибують з дерева на дерево.