Почему наземных растений больше, чем водных?

Потому что в воде нет почвы там пески  на суше земля и почва и мениралы

Потому что в воде нету кислорода и не каждое растение может прывикнуть таким условиям. Растения обезательно должны дышать и для этого водные растения видоизменят либо свои корни либо свой стебель либо же свой лист.

Объяснение:

Апопто́з (від дав.-гр. απόπτωσις — опадання, листопад[2]) — найбільш розповсюджений тип запрограмованої клітинної смерті. Іншими словами — це сукупність клітинних процесів, що призводять до загибелі клітини. На відміну від іншого виду клітинної смерті — некрозу — при апоптозі не відбувається руйнування цитоплазматичної клітинної мембрани і, відповідно, вміст клітини не потрапляє в позаклітинне середовище. Характерною ознакою є фрагментація ДНК у міжнуклеосомальних ділянках специфічною ендонуклеазою — CAD (caspase activated DNase) на фрагменти з розміром, кратним 180–200 нуклеотидам. В результаті апоптозу відбувається утворення апоптичних тілець — мембранних везикул, які містять цілісні органели і фрагменти ядерного хроматину. Ці тільця поглинаються сусідніми клітинами чи макрофагами в результаті фагоцитозу. Оскільки позаклітинний матрикс не уражається клітинними ферментами, навіть при великій кількості апоптозних клітин, запалення не ігається.

Послідовні зображення морфологічних змін клітин раку простати DU145, що гинуть шляхом апоптозу внаслідок дії етопозиду. Зображення отримані за до кількісної фазово-контрастної мікроскопії, зйомка впродовж 61 години

Ультраструктура неонатального кардіоміоцита в культурі після аноксії-реоксигенації, який закінчує життя самогубством (апоптоз). Електронна мікроскопія здійснена на мікроскопі Jeol 100 CX. Збільшення 8000.

(А) Нормальні ракові клітини та (B) клітини із апоптичною морофологією. Клітинна лінія —SK-OV-3 (аденокарциноми яєчників людини), індуктор апоптозу —білок scFV 4D5-дибарназа, фазовоконтрастна мікроскопія, збільшення 400х)[1]

Процес апоптозу є необхідним для фізіологічного регулювання кількості клітин організму, для знищення старих клітин, для формування лімфоцитів, що не є реактивними до своїх антигенів (аутоантигенів), для осіннього опадання листків рослин, для цитотоксичної дії Т-лімфоцитів кіллерів, для ембріонального розвитку організму (зникнення шкірних перетинок між пальцями у ембріонів птахів) та іншого.

Порушення нормального апоптозу клітин призводить до неконтрольованого розмноження клітини і появи пухлини.

Термін «апоптоз» був вперше вжитий 1972 року Керром, Віллі і Керрі, які описали його як доповнювальний, але протилежний до мітозу механізм регуляції популяції тваринних клітин[3].

1) эритронициты
в его составе как мы знаем имеется железо и белок.Железо легко ступать во взаимодействие с кислородом.Поэтому красные кровяные тельца легко разносят кислород,этому и свидетельствует вмятина посередине при котором увеличивается площадь поверхности ,а значит можно присоединять больше кислорода.
Железо также легко отдает кислород.железо и придает крови эритронициту красный цвет 
а вот остальные кровяные тельца например лейкоциты имея большую площадь может сильно растягиваться чтобы пожирать чужеродные тела.Имея очень малую плотность они могут проходить сквозь ткани стремясь к очагу поражения