Биология 7 класс. параграф 1 краткий пересказ, ! ​

Растения, появившиеся путем вегетативного размножения, обычно развиваются значительно быстрее, чем особи, появившиеся из семян, т. е. половым путем. Они могут раньше перейти к плодоношению, значительно быстрее захватить необходимую им площадь, быстрее расселиться на большой территории. Вегетативное размножение позволяет сохранить неизменными свойства вида. В этом заключается его большое биологическое значение.

Вегетативное размножение у растений может осуществляться случайно отделившимися частями тела растения. В природе широко представлено укоренение частей побегов, отдельных листьев, почек, кусочков корней и корневищ. Части растений, используемые для вегетативного размножения, называют черенками. Но у многих растений в процессе эволюции сформировались видоизмененные органы: клубни, луковицы, столоны, усы, клубнелуковицы, корневища. С их успешно осуществляется вегетативное размножение. Тому же служат и особые придаточные почки растения, называемые выводковыми почками.

Відповідь:

Здатність ока до акомодації з віком слабшає. Цей процес починається відразу після народження, поступово посилюється і відчутно виявляється у зрілому віці. Ослаблення здатності до акомодації пов’язане з фізіологічною інволюцією кришталика, унаслідок чого змінюється його фізико-хімічний склад.

Кількість вологи в кришталику зменшується, він стає щільнішим, особливо в ділянці ядра (починає формуватися у 20 років, а в 40 років цей процес завершується), знижується його еластичність. До 60 років ущільнення кришталика практично закінчується.

Вікову зміну акомодації називають пресбіопією (presbyopia; від грец. presbys — старий, ops — зір) — стареча далекозорість. Пресбіопія виявляється після 40 років і характеризується віддаленням найближчої точки ясного зору далі від тієї відстані, на якій людина працює, нише тощо (більше ніж на 33 см), і пацієнт починає зазнавати труднощів при роботі на близькій відстані. При розгляданні дрібних предметів їх доводиться не наближати, а відсувати від ока все далі й далі.Ослаблення акомодаційної здатності ока у зв’язку з віком уперше вивчив Дондерс (Donders) (1860, 1888). Він склав графічну таблицю змін об’єму акомодації з віком, де на осі абсцис зазначено вікові групи, а на осі ординат —  положення найближчої точки ясного зору. Вікове зменшення об’єму акомодації має вигляд правильної кривої. Приблизно в 65 років акомодаційна здатність ока наближається до нуля, і найближча точка ясного зору відсувається у нескінченність. Крім крмвоїзміни положення найближчоїточки ясного зору залежно від віку Дондерс наводить криву зміни положення найдальшої точки ясного зору (r) залежно від віку в еметропів. До 55 років вона проходить по горизонталі, а потім відхиляється донизу у зв’язку з тим, що в осіб похилого віку склерозування кришталика призводить до деякого його сплощення і формування гіперметропії.

Пояснення: