Вроджені відповіді на подразнення - це​

ответ: умовний рефлекс

Объяснение:

Відповідь: Подра́знення — у біології та фізіології, стан, що супроводжується запальною або болісною реакцією організму на дію зовнішнього або внутрішнього подразника. Подразники можуть бути хімічними, механічними, термальними, променевими.

Подразнення за перебігом може бути гострим та хронічним. Хронічне подразнення найчастіше зачіпає тканини шкіри, очей, легенів, слизові органів травлення та видільної системи.

Зміст

1. Подразники

2. Дивіться також

3. Джерела

4. Посилання

5. Примітки

Подразники

Подразники — це різноманітні фактори, які викликають відповідь організму.

За природою подразники розрізняють:

фізичні (температура, тиск, світло, звук, дотик, електричний струм та інші);

хімічні (речовини їжі, ліки, гормони, вітаміни, продукти обміну речовин, кислоти, луги тощо);

змішаної природи (зміна осмотичного тиску, зміна рН середовища).

За біологічною ознакою їх поділяють на:

адекватні — до дії яких орган пристосований, оскільки вони діють в природних умовах його існування (світло для ока, звук для вуха[1]);

неадекватні — до дії яких орган не пристосований, проте в природних умовах існування організму викликають реакцію-відповідь збудливих тканин при достатній силі і тривалості дії.

Наприклад, сильне слиновиділення відбувається у відповідь на подразнення кислотою смакових рецепторів ротової порожнини. Тут кислота є адекватним подразником рецептора. Натомість сітківка ока реагує на дотик, тиск, електричні подразники, які є неадекватними для цього рецептора.

За силою подразники можуть бути:

1. Пороговий — подразник мінімальної сили, який здатний викликати збудження.

2. Підпороговий — подразник сили, меншої за порогову, який обумовлює виникнення фізико-хімічних змін в збудливих тканинах, що є недостатніми для виникнення збудження, яке поширюється.

3. Надпороговий — подразник, сила якого більша за порогову.

Поріг подразнення є мірою збудливості тканин. Чим вищий поріг подразнення, тим збудливість нижча і навпаки.

1. В природе существует больше тысячи видов летучих мышей .

2.Летучие мыши являются важными опылителями.

3.Летучие мыши фермерам экономить миллионы.

4.Вампировые летучие мыши являются суперхищниками.

5.Летучие мыши умные и общительные животные.

6.Не все летучие мыши питаются фруктами и насекомыми.

7.Летучие мыши на очень длительное время впадают в спячку.

8.Летучие мыши на удивление громкие.

9.Слух и эхолокация летучих мышей гораздо лучше, чем вы думаете.

10.Летучие мыши миллионами мигрируют на огромные расстояния.

Пионерами поселения-называют организмы, которые первыми заселяют свободные и освободившиеся жизненные пространства. В первую очередь сюда относятся лишайники – симбиотические организмы, представленные грибом и зеленой одноклеточной водорослью. Вследствие того, что лишайники очень нетребовательны к условиям окружающей среды, они распространены достаточно широко по земному шару и первыми заселяют свободные жизненные пространства (например, скальную породу). Лишайники выделяют в окружающую среду кислоты, которые постепенно разрушают горную породу и приводят к образованию субстрата, на основе которого после отмирания самих лишайников через много лет сформируется почва. 
На открытых пространствах, где пожаром было полностью уничтожено сообщество, существовавшее ранее, первыми поселяются определенные виды растений (они называются пирогенными, а само сообщество, возникающее на месте пожарищ, – пирогенное). К пирогенным видам относятся перловник, вейники, костёр, иван-чай. Параллельно с травянистыми растениями свободное жизненное пространство со временем будут осваивать лиственные породы – береза, осина, ива. 
Свежие лесные вырубки также заселяются специфическими видами, такими как земляника, валериана лекарственная, вейник наземный, иван-чай.