с биологией Употребление матерью токсических веществ (алкоголь, наркотики) замедляется и нарушается внутриутробное развитие плода. Такой плод характеризуется отставанием в росте и развитии, уменьшением размеров головного мозга, слабоумием, «заячьей губой», «волчьей пастью». Раскройте с позиций генетики причинно-следственный механизм, приводящий к таким изменениям у плода.

Алкоголь У новорожденных детей пьющих женщин отмечаются: общая задержка физического и психического развития, нарушения формирования головного мозга

(микроцефалия - уменьшение размеров головного мозга или гидроцефалия - водянка головного мозга), неврологические нарушения (дрожание конечностей, судороги, сниженный мышечный тонус), недостаточный сосательный рефлекс, врожденные пороки сердца и почек.

Дети матерей наркоманок иногда рождаются с физическими уродствами, например, заячьей губой или волчьей пастью. Это не только портит им жизнь, но и затрудняет процесс приема пищи. Употребление наркотиков во время беременности в 97 % случаев вызывает различные осложнения у матери и ее малыша. Наркотические вещества, попадающие к плоду в первые три месяца гестации, приводят к недоразвитию его скелета, мышц, мочевыделительной системы и возникновению пороков сердца. Половина детей, рожденных от матерей наркоманок, имеют массу тела от 1,5 до 2 кг.

Объяснение:

 

 

Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку.

У людини процеси пам’яті тісно пов’язані з роботою другої сигнальної системи. Залежно від часу, протягом якого зберігається інформація, розрізняють оперативну, короткочасну та довготривалу пам’ять.

Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку.

Оперативна – це збереження інформації після її запам’ятовування на час, потрібний на виконання певного завдання; здійснюється на рівні рецепторів. Короткочасна – це запам’ятовування і збереження інформації на короткий термін (від кількох секунд до кількох хвилин) після одноразового та дуже нетривалого сприймання. Якщо інформація не повторюється, то вона зникає з пам’яті, не залишаючи відчутних слідів.

Довготривала пам’ять забезпечує тривале збереження знань, образів, переживань, які запам’ятовуються після багаторазового повторення і відтворення. Це глибинна пам’ять, що зберігає найважливіше і найпотрібніше.

Пам'ять складається з трьох процесів:запам'ятовування, або закріплення, інформації (фіксація);

збереження, або утримання, інформації (ретенція);

відтворення інформації (репродукція).

Ці процеси тісно пов'язані один з одним, і поділ їх до певної міри умовний.

Людська пам'ять тримає в собі два види інформації:

видову, нагромаджену в процесі еволюції протягом багатьох тисячоліть, що виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається спадково;

набуту в процесі життя кожної людини, що реалізується в умовних рефлексах. В основі  пам'яті лежить властивість нервової тканини змінюватися під впливом дії подразників, зберігати  в  собі  сліди нервового збудження. Зрозуміло, сліди колишніх впливів не можна розуміти як  якісь  відбитки,  на  зразок  слідів  людини  на  вологому  піску.  Під   слідами  в даному випадку розуміють   певні електрохімічні та біохімічні зміни в нейронах (міцність слідів і залежить від того,     які    зміни,  електрохімічні   або   біохімічні,   мали    місце).   Ці   сліди   можуть   за  певних   умов пожвавлюватися  (або,  як  кажуть,  актуалізуватися),  тобто  в  них  виникає  процес збудження за відсутності подразника, що викликав вказані зміни.

Утворення   і збереження  тимчасових  зв'язків  їх  згасання  і пожвавлення представляють собою фізіологічну  основу  асоціацій.  Про  це  і  говорив  І. П.  Павлов:  «Тимчасовий нервовий зв'язок є універсальним  фізіологічним  явищем  у  тваринному  світі  і  в  нас  самих.  А  разом  з  тим воно і психічне - те,  що  психологи  називають  асоціацією,  чи  буде це утворення з'єднань з усіляких дій, вражень або з літер, слів і думок».

    В даний час немає єдиної теорії механізмів пам'яті.

    Більш переконлива нейронна  теорія,  яка  виходить   з   уявлення,   що    нейрони    утворюють ланцюги, по яких циркулюють  біоструми.  Під впливом   біострумів відбуваються зміна в синапсах (місцях  з'єднань  нервових клітин), що полегшує подальше проходження біострумів по цих шляхах. Різний характер ланцюгів нейронів і відповідає тій чи іншій закріпленій інформації.

    Інша  теорія  молекулярна  теорія  пам'яті,  вважає,  що  під  впливом біострумів в протоплазмі нейронів  утворюються   особливі  білкові  молекули,  на  яких  «записується»  надходяча  у  мозок інформація  (приблизно  так, як на магнітофонній стрічці записуються слова і музика). Вчені навіть намагаються  витягти  з мозку померлої тварини ці, як вони називають, «молекули пам'яті». А далі йдуть вже зовсім фантастичні припущення про те, що коли-небудь «молекули пам'яті» можна буде витягувати   з   мозку   померлої  людини  (або  навіть  синтезувати  в  лабораторіях),  виготовляти «піґулки пам'яті» або спеціальну рідину для ін'єкцій і таким чином пересаджувати знання в голову іншої людини. Такого роду вигадки, звичайно, здатні тільки скомпрометувати молекулярну теорію пам'яті.

 

   

Объяснение:

По отношению к воде
1) Гидатофиты – это водные растения, целиком или почти целиком погруженные в воду. Среди них – цветковые, которые вторично перешли к водному образу жизни (элодея, рдесты, водяные лютики, валлиснерия, уруть и др.). 
2) Мезофиты могут переносить непродолжительную и не очень сильную засуху. Это растения, произрастающие при среднем увлажнении, умеренно теплом режиме и достаточно хорошей обеспеченности минеральным питанием. К мезофитам можно отнести вечнозеленые деревья верхних ярусов тропических лесов, листопадные деревья саванн, древесные породы влажных вечнозеленых субтропических лесов, летнезеленые лиственные породы лесов умеренного пояса, кустарники подлеска, травянистые растения дубравного широкотравья, растения заливных и не слишком сухих суходольных лугов, пустынные эфемеры и эфемероиды, многие сорные и большинство культурных растений. 
3) Ксерофиты растут в местах с недостаточным увлажнением и имеют при позволяющие добывать воду при ее недостатке, ограничивать испарение воды или запасать ее на время засухи. (стеблевые суккуленты, кактусы)
По отношению к свету.
1) светолюбивые (световые), или гелиофиты, – растения открытых, постоянно хорошо освещаемых местообитаний( мелисса лекарственная, лаванда узколистная)
2) тенелюбивые (теневые), или сциофиты, – растения нижних ярусов тенистых лесов, пещер и глубоководные растения; они плохо переносят сильное освещение прямыми солнечными лучами( клен, липа, плющ)
3) теневыносливые, или факультативные гелиофиты, – могут переносить большее или меньшее затенение, но хорошо растут и на свету; они легче других растений перестраиваются под влиянием изменяющихся условий освещения.( ландыш, брусника)
По отношению к температуре
1. мегатермофиты - жаростойкие растения, например пальмы;

2. мезотермофиты - теплолюбивые растения, например орех обманчивый, близкий к ореху грецкому;

3. микротермофиты - холодостойкие растения, например ель сибирская;

4. гекистотермофиты - очень холодостойкие растения, например лишайники.