Как взаимосвязанны друг с другом компоненты внутренней среды организма

Внутренняя среда организма имеет относительное постоянство(подвижное равновесие) состава и физико-химических свойств. Только при этом условии клетки могут нормально функционировать.

Привет, надеюсь , но если неправильно пишы

Объяснение:

Оцтова кислота (етанова або метанкарбонова кислота), формула СН3СООН – органічна, одноосновна кислота з групи карбонових, що належить до слабких насичених її представників. За звичайних умов – безбарвна рідина з різким запахом, яка поглинає воду з навколишнього середовища. Температура кипіння 117,87⁰С, температура плавлення концентрованої оцтової кислоти нижча від кімнатної. При температурі 16,635⁰C оцтова кислота замерзає і в безводному стані перетворюється на безбарвні кристали. За цю властивість має технічну назву льодяна оцтова кислота, або «оцтова кислота крижана».

Серед основних властивостей – висока реакційна здатність. Взаємодіє з металами, лугами, спиртами, утворюючи ряд складних ефірів і солей – ацетатів. Необмежено змішується з водою, утворює значну кількість азеотропних сумішей з органічними розчинниками: гексаном, октаном, бензином, піридином, циклогексаном, хлорбензолом, нітроетаном, іншими речовинами.

В харчовій промисловості відома як консервант Е 260. Її 3%-9% водний розчин – оцет, 70%-80% водний розчин – оцтова есенція. Використовується як підкислювач, пом’якшувач води (з утворенням ацетатів кальцію і магнію), регулятор кислотності рН у складі буферних розчинів, антигрибковий та антибактеріальний інгредієнт. В харчовій промисловості (виробництво майонезів, соусів, маринування рибних та м’ясних страв, кондитерська випічка) повинна використовуватись лише оцтова кислота біологічного походження, яку одержують в результаті оцтовокислого бродіння.

В низьких концентраціях оцтова кислота знаходиться в багатьох рослинних і тваринних системах.

Давньогрецький лікар Гіппократ використовував розчини оцтової кислоти як антисептик, а також у складі настоянок від чисельних захворювань (лихоманка, шлункова виразка, плеврит, закрепи).

Більшість світового виробництва оцтової кислоти використовується для виготовлення полімерів, похідних целюлози, вінілацетату, штучного волокна, хімічних засобів захисту рослин, в побутовій хімії, як важливий промисловий розчинник, а також у виробництві фармацевтичних препаратів. Тому оцтова кислота – один з базових продуктів промислового органічного синтезу.

В організмі людини похідні оцтової кислоти допомагають розщеплювати вуглеводи і жири, що надходять з продуктами харчування. Небезпечними для здоров’я і життя вважаються розчини, в яких концентрація оцтової кислоти вище 30%. Концентрована кислота при зіткненні зі шкірою та слизовими оболонками може викликати сильні опіки. У випадку її потрапляння необхідно промивати уражене місце великою кількістю води або розчину харчової соди.

За ступенем впливу на організм людини оцтова кислота відноситься до речовин 3-го класу небезпеки.

Митоз — основной деления эукариотических клеток, при котором сначала происходит удвоение, а затем равномерное распределение между дочерними клетками наследственного материала.

Митоз представляет собой непрерывный процесс, в котором выделяют четыре фазы: профазу, метафазу, анафазу и телофазу. Перед митозом происходит подготовка клетки к делению, или интерфаза. Период подготовки клетки к митозу и собственно митоз вместе составляютмитотический цикл. Ниже приводится краткая характеристика фаз цикла.

Интерфаза состоит из трех периодов: пресинтетического, или постмитотического, — G1, синтетического — S, постсинтетического, или премитотического, — G2.

Пресинтетический период (2n 2c, где n— число хромосом, с — число молекул ДНК) — рост клетки, активизация процессов биологического синтеза, подготовка к следующему периоду.

Синтетический период (2n 4c) — репликация ДНК.

Постсинтетический период (2n 4c) — подготовка клетки к митозу, синтез и накопление белков и энергии для предстоящего деления, увеличение количества органоидов, удвоение центриолей.

Профаза (2n 4c) — демонтаж ядерных мембран, расхождение центриолей к разным полюсам клетки, формирование нитей веретена деления, «исчезновение» ядрышек, конденсация двухроматидных хромосом.

Метафаза (2n 4c) — выстраивание максимально конденсированных двухроматидных хромосом в экваториальной плоскости клетки (метафазная пластинка), прикрепление нитей веретена деления одним концом к центриолям, другим — к центромерам хромосом.

Анафаза (4n 4c) — деление двухроматидных хромосом на хроматиды и расхождение этих сестринских хроматид к противоположным полюсам клетки (при этом хроматиды становятся самостоятельными однохроматидными хромосомами).

Телофаза (2n 2c в каждой дочерней клетке) — деконденсация хромосом, образование вокруг каждой группы хромосом ядерных мембран, распад нитей веретена деления, появление ядрышка, деление цитоплазмы (цитотомия). Цитотомия в животных клетках происходит за счет борозды деления, в растительных клетках — за счет клеточной пластинки.

Митотический цикл, митоз: 1 — профаза; 2 — метафаза; 3 — анафаза; 4 — телофаза.

Биологическое значение митоза.Образовавшиеся в результате этого деления дочерние клетки являются генетически идентичными материнской. Митоз обеспечивает постоянство хромосомного набора в ряду поколений клеток. Лежит в основе таких процессов, как рост, регенерация, бесполое размножение и др.