Укого из перечисленных паразитов в жизненном цикле присутствуют три хозяйна? 1. эхинококк 2. бычий цепень 3. широкий лентец 4. человеческая аскорида оч

4 человеческая авскорида (но это не точно)

БОДЯГА (Spongilla) — прісноводні кремнерогові губки, що являють собою колонії кишковопорожнинних тварин родини бодягових (Spongіllіdaceae). На території країн СНД зустрічається близько 20 видів. Найбільш розповсюджені 2 види — Б. річкова — Ephydatіa flіvіatіlіs та Б. озерна — Spongіlla lacustrіs. Ареал розповсюдження Б. дуже поширений.

Прісноводні губки — це нерухомі колонії у вигляді наростів різної форми: молоді — у вигляді кірки 2–3 мм завт., багаторічні колонії масою до декількох кілограмів; у річкової бодяги це грудкуваті нарости до 70 см завд. і 30 см завт., в озерної — кущоподібні пальцеподібні вирости до 1 м завд. на каменях, стеблах, корчах на невеликій глибині. Колір — від сіруватого до зеленого і залежить від водоростей, які живуть у тілі губок. Тіло пронизане спікулами — тонкими кремнієвими кістяковими голками, зв’язаними між собою органічною речовиною — спонгіном. Поряд з голками іноді зустрічаються амфідиски — стрижні з двома перпендикулярними зірчастоподібними дисками на кінцях. До складу губки входять фосфати, карбонати та органічні речовини. При розтиранні голок відчутні поколювання і різкий нудотний запах. Губки зустрічаються влітку; восени колонії відмирають, утворюючи безстатевим шляхом внутрішні бруньки — гемули, оточені щільною оболонкою скупчення клітин. Ці зимуючі бруньки діаметром ≈0,5 мм видно на розломі як жовті або коричневі зернятка. Навесні оболонки гемул лопаються, клітинна маса звільняється, прикріплюється до дна водойми і розвивається в нову молоду губку. Збирають бодягу протягом усього літа та сушать.

Числові показники: втрати в масі при сушінні не більше 10%; при подрібненні часток, які проходять крізь сито з отворами 2 мм у діаметрі, не більше 12%. Органічні домішки (мушлі, гілки, засохлий мул) — не більше 4%, мінеральні — не більше 3%.

Прісноводна губка — стародавній засіб для розсмоктування застійних плям, інфільтратів і гематом, використовується при ревматизмі та невралгії. Має виражені антисеборейні властивості. Широко застосовується в народній і традиційній медицині.

Механізм дії бодяги такий: голочки губки проникають у верхній шар епідермісу, викликаючи розширення судин і місцеве почервоніння та лущення. Бодяга глибоко очищає пори, звільняє вивідні протоки сальних залоз від вмісту, знижує їх активність. Застосовується в косметичній антиакнетерапії.

Цель: сформировать понятия о строении органов равновесия, кожно-мышечной чувствительности, обоняния и вкуса и их функциях.

Задачи:

Выяснить механизмы работы вестибулярного, кожно-мышечного, обонятельного и вкусового анализаторов.

Раскрыть понятия вестибулярного аппарата, кожно-мышечной чувствительности; раскрыть особенности восприятия мира с различных органов чувств человека;

Показать их взаимодействие и взаимный контроль.

Ход урока:

Организационный момент

Здравствуйте ребята! Садитесь. Прежде чем мы начнем изучать новую тему, давайте повторим урок.

Проверка знаний.

Несколько учеников отвечают у доски. Три ученика работают по карточкам.

Рассказать о строении уха и функциях его структур.

Рассказать схему прохождения звуковой волны.

Сообщение «Влияние громкой музыки на орган слуха и ЦНС»

3.Новый материал

Орган равновесия

Орган равновесия — орган, контролирующий положение тела, — вестибулярный аппарат. (записать в тетрадь). Он находится во внутреннем ухе и состо­ит из двух маленьких мешочков и трех полукружных каналов, расположенных в трех взаимно перпендикулярных плоскостях. Рецепторы внутри каналов и мешочков — волосковые клетки — испытывают давление со стороны жидкости (в каналах) и извест­ковых кристалликов (в мешочках). При движении жидкость и кристаллики смещаются, давление на волоски рецепторов изме­няется, и по нервным волокнам от них в мозг поступает информа­ция об изменении положения тела.

Строение вестибулярного аппарата

Положение нашего тела непрерывно контролируется специальным органом равновесия — вестибулярным аппаратом. С его мы можем выполнять сложные движения, например, занимаясь спортом. Постоянное поддержание равновесия необходимо для нормальной ходьбы, бега, для выполнения многих трудовых навыков, для ориентации тела человека в пространстве.

Для восприятия любых изменений положения тела существуют специальные вестибулярные рецепторы, которые находятся во внутреннем ухе. Вестибулярный аппарат состоит из двух маленьких мешочков и трех полукружных каналов.

Полукружные каналы расположены в трех взаимно перпендикулярных плоскостях. Эти плоскости соответствуют трем измерениям пространства: высоте, длине и ширине. Полукружные каналы заполнены студенистой жидкостью. У каждого канала есть ампула, в которой есть гребешок с рецепторами — чувствительными волосковыми клетками. При любом движении головы или туловища или при вращении жидкость смещается, давит на волоски и возбуждает рецепторы. Информация об изменении положения тела поступает в головной мозг.

Мешочки воспринимают начало и конец прямолинейного движения, его ускорение или замедление, а также изменение силы тяжести. В стенках мешочков тоже есть рецепторы — волосковые клетки, на которые постоянно давят крохотные известковые кристаллики – отолиты. При движении головы или тела эти кристаллики смещаются, и тут же меняется давление на волоски и в мозг, в центральный отдел вестибулярного анализатора, в кору височных долей, передается возбуждение и информация анализируется.