Написать мини сочинение об организмах обитателях одной из сред жизни.

Основные среды жизни

Основные среды жизни: водная, наземно-воздушная, почва и живые организмы как среда обитания. Водная среда обитания (гидросфера)

Водную среду обитания образуют важнейшие компоненты гидросферы Земли входят: Мировой океан, континентальные воды и подземные воды. К континентальным водам относятся реки, озера и ледники. Водная среда обитания является исходной для всех земных форм жизни. Подавляющее большинство организмов – первично-водные, то есть сформировавшиеся именно в водной среде обитания. Постоянные обитатели гидросферы называются гидробионты.

Рассмотрим особенности водной среды обитания на примере Мирового океана. В Мировом океане различают две экологические области: бенталь – дно океана и пелагиаль – толщу воды.

В соленых водах (гипертоническая среда) возникает проблема сохранения воды в пределах организма. У Одноклеточных животных реже сокращаются сократительные вакуоли, у Многоклеточных – развиваются дистальные (всасывающие) части почечных канальцев, нефридиев и других органов выделения. У костистых рыб избыток солей выделяется через жабры

Н имеет длину 2040 Å. Белок состоит из 150 аминокислот. Какова длина интронов? Сколько нуклеотидов на них приходится?

3. В гене на интроны приходится 40%. Определите количество аминокислот в белке и длину про-иРНК, если на интроны приходится 180 триплетов?

4. Одна из форм цистинурии – нарушение метаболизма некоторых аминокислот, в результате чего в моче больных обнаруживаются цистин, лизин, аргинин и орнитин, наследуется как аутосомный рецессивный признак. Но у гетерозигот наблюдается лишь повышенное содержание цистина в моче, у гомозигот – образо­вание цистиновых камней в почках. Определите возможные формы проявления цистинурии у детей в семье, где один из супругов страдал почечно­каменной болезнью, а другой был нормален в отношении ана­лизируемого признака.

5. Плече-лопаточно-лицевая форма миопатии наследуется как доминантный аутосомный признак. Какова вероятность заболевания детей в семье, где оба родителя страдают этой аномалией, но один из них гомозиготен, а другой гетерозиготен.

6. Некоторые формы катаракты и глухонемоты наследуются независимо по аутосомно-рецессивному типу. Какова вероятность рождения ребенка с двумя аномалиями, если один родитель глухой, а другой болен катарактой?

7. Определить вероятность рождения голубоглазых детей с ретинобластомой (опухолью глаз) от брака гетерозиготных по обоим признакам родителей. Карий цвет глаз и ретинобластома определяются доминантными генами и наследуются независимо.

8. Наследственная карликовость – доминантный признак. Темный цвет волос доминирует над светлым. У темноволосых супругов-карликов родился светловолосый нормального роста ребенок.
1) Определите генотипы родителей и ребенка.
2) Какова вероятность рождения в семье карлика со светлыми волосами?

9. Возможно ли рождение в одной семье детей, имеющих группы крови своих родителей, если в этой семье уже родились дочь с I группой крови и сын с IV группой крови?

10. Синдром Ван дер Хеве наследуется как доминант­ный аутосомный плейотропный ген, определяющий голубую окраску склеры, хрупкость костей и глухоту. Пенетрантность при­знаков изменчива. В ряде случаев она составля­ет по голубой склере почти 100%. Хрупкости костей 63%, глухо­те – 60%. Носитель голубой склеры, нормальный в отношении дру­гих признаков синдрома, вступает в брак с нормальной женщи­ной, происходящей из благополучной по синдрому Ван дер Хеве семьи.

Жуки 

Ряд сучасних видів покритонасінних рослин запилюється переважно жуками. Квіти цих рослин великі, поодинокі або дрібні і зібрані в суцвіття. 
Основною їжею для жуків є сік вегетативних частин рослин, плоди, та гниючі рештки. У жуків нюх розвинений краще, аніж зір, тому запилюючі ними квіти часто білі або зовсім неяскраві, зате мають сильний запах. В основному це фруктовий, пряний або неприємний, що нагадує бродіння. Ці запахи відрізняються від аромату тих квітів, які запилюються бджолами та метеликами. 
У одних квітів жуки живляться нектаром, у інших пелюстками або особливими поживними тільцями – скупченнями клітин на поверхні різних частин квітки, а також пилком. В усіх випадках насінні зачатки у квіток, що запилюються жуками, добре захищені зав'яззю і знаходяться у недосяжності до жуючих щелеп жуків-запилювачів.   Метелики
 Метелики
 
Квіти, що запилюються метеликами, дуже схожі на ті, які запилюються бджолами. Головним чином тим, що приваблюють цих комах малюнком та запахом квіток. Але деякі лускокрилі здатні розрізняти червоні кольори, тому рослини, які вони запилюють можуть бути і червоними, і оранжевими. 
У видів, що запилюються нічними метеликами, квіти завжди білі, білувато-жовті або яскраво-рожеві з дуже запашним ароматом. Найсильніший запах мають різні види тютюну. Для багатьох квітів, які запилюються метеликами характерно те, що їхній сильний солодкий запах проявляється тільки після заходу сонця. 
У квітках, що запилюються метеликами, нектарники знаходяться біля основи довгої вузької трубочки віночка або спеціальної шпори, звідки тільки ці комахи здатні витягувати нектар смоктальним ротовим апаратом. Бражники, наприклад, не залазять у квітку, як бджоли, а зависають над нею, вставляючи свій довгий хоботок у квіткову трубочку. Ці квіти не мають “посадкової ділянки” як для бджіл, ніяких ловушок і складного внутрішнього обладнання, яке необхідне для перетинчастокрилих.
Існує взаємозалежність між розмірами метелика та розмірами квітки. На великі квіти сідають великі метелики, а на дрібні – маленькі метелики. У дрібненьких квітках короткі квіткові трубочки, тому маленьким метеликам немає потреби занурювати свій хоботок. Вони просто повзають по квітці і збирають нектар.
Квіти, які запилюються метеликами еволюціонують разом з ними, як і у перетинчастокрилих комах. 
    Птахи
 
Деякі пернаті регулярно відвідують квіти, живлячись їхніми частинами,нектаром та дрібними комахами, що живуть у квітах. Тому вони також приймають участь у процесі запилення. 
Квіти, які запилюються птахами, виділяють велику кількість рідкого нектару. Його може бути так багато, що він витікає назовні. Але запах цих рослин слабкий, що пов'язано з погано розвинутим у птахів нюхом. Зате птахи дуже добре сприймають кольори, приблизно у такому ж діапазоні, як і людина. 
Більшість квітів, які запилюють птахи, мають червоне та жовте забарвлення. Розміри квітів досить великі або зібрані у чималі суцвіття, що пов'язано з необхідністю приваблювати пернатих своїм виглядом і вміщувати велику кількість нектару.
Птахи та інші тварини-запилювачі відвідують квітки певного виду рослин на протязі коротких проміжків часу. Ті квіти, які запилюють птахи можуть також запилюватися і метеликами та летючими мишами. Але комахи надають перевагу квітам з сильним ароматом, а птахи навпаки.