1. при энергетическом обмене происходит: 1. биологическое окисление органических соединений. 2. синтез липидов, свойственных организму. 3. всасывание аминокислот ворсинками кишечника. в1. три правильных ответа из шести. необходимую для жизнедеятельности энергию человек получает в результате окисления 1. белков. 2. минеральных солей. 3. жиров. 4. углеводов. 5. воды. 6. кислорода.

1-1
B1-13

1-1
В1-134

Міграції можна умовно розділити на три категорії: власне міграції, до яких відносяться регулярні переміщення переважної більшості особнів популяції по суворо певних маршрутах; кочування, або переміщення розрізнених груп тварин поза періодом розмноження по невизначених маршрутах в межах звичайного ареалу виду, і інвазії епізодичні, як правило, однонаправленні, переміщення великого числа особнів далеко за межі свого ареалу, що часто призводять до загибелі більшості мігрантів.

Прикладами власне міграцій є перельоти птахів, пересування прохідних риб, морських черепах, низки наземних і морських ссавців. Такі міграції пов'язані або з тимчасовими змінами зовнішніх умов, або з різними вимогами до умов місць нагулу і місць розмноження, або з тим і іншим одночасно. До цієї категорії належать і вертикальні міграції водних і грунтових тварин їх переміщення з поверхневих шарів в глибинні і зворотно в залежності від умов, що визначаються сезоном і навіть часом діб. Крім видів, що здійснюють регулярні переміщення, існують тварини, міграції яких пов'язані із здійсненням єдиного в життю репродуктивного циклу. З'явившись на світ, молоді особні таких видів мігрують до місць нагула (часто пасивно переносимі течіями), а через декілька років, досягши статевої зрілості, активно рухаються до місць розмноження, де після нересту гинуть. До такою твариною відносяться, наприклад, європейське вугор і тихоокеанські лососі, проходные види міног, а також деякі морські кільчасті черв'яки, що мешкає на дні і що спливає під час шлюбного сезону на поверхню (палоло). У деяких комах (бабочки монархи і репейницы, пустинна сарана і інш.) міграційний цикл здійснюється представниками декількох (звичайно двох) поколінь, т. е. в дорогу відправляються одні особні, а повертаються їх нащадки.

Усло́вный рефле́кс — это приобретенный рефлекс, свойственный отдельному индивиду (особи).[1] Возникают в течение жизни и не закрепляются генетически (не передаются по наследству). Возникают при определённых условиях и исчезают при их отсутствии. Формируются на базе безусловных рефлексов при участии высших отделов мозга. Условнорефлекторные реакции зависят от опыта, от конкретных условий, в которых формируется условный рефлекс.

Изучение условных рефлексов связано в первую очередь с именем И. П. Павлова и учениками его школы. Они показали, что новый условный стимул может запустить рефлекторную реакцию, если он некоторое время предъявляется вместе с безусловным стимулом. Например, если собаке дать понюхать мясо, то у неё выделяется желудочный сок (это безусловный рефлекс). Если же одновременно с появлением мяса звенит звонок, то нервная система собаки ассоциирует этот звук с пищей, и желудочный сок будет выделяться в ответ на звонок, даже если мясо не предъявлено. Это явление было открыто независимо Эдвином Твитмайером приблизительно в то же время, что и в лаборатории И. П. Павлова. Условные рефлексы лежат в основе приобретенного поведения. Это наиболее программы. Окружающий мир постоянно меняется, поэтому в нём могут успешно жить лишь те, кто быстро и целесообразно отвечают на эти изменения. По мере приобретения жизненного опыта в коре полушарий складывается система условнорефлекторных связей. Такую систему называют динамическим стереотипом. Он лежит в основе многих привычек и навыков. Например, научившись кататься на коньках, велосипеде, мы впоследствии уже не думаем о том, как нам двигаться, чтобы не упасть.