Сколько хромосом и сколько молекул днк будет в клетке, если клетка поделится таким и ее кариотип равен 2n=32. 1) хромосом-32, днк-16; 2) хромосом-16, днк-32; 3) хромосом-16, днк-16; 4) хромосом-32, днк-32. ( анафаза і мейоза)

2)хромосом -16ДНК-32

Дощовий черв'як

Хто не знає дощового черв'яка. Ця корисна тварина належить до класу Малощетинкові, або Олігохети, типу Кільчасті черви. Більшість малощетинкових, як і дощовий черв'як, мешкають у ґрунті. Однак існують прісноводні й морські види олігохетів. Параподій у них немає, а на кожному сегменті знаходяться чотири пучки щетинок. їх можна відчути, провівши пальцем уздовж дощового черв'яка «проти шерсті» — від «хвоста» до «голови». Як і інші кільчасті черви, малощетинкові мають сегментоване тіло, тобто гається певна повторюваність органів уздовж тіла тварини. Кільця, які ми бачимо в дощового черв'яка, — це сегменти його тіла. Малощетинкові — гермафродити, і їхня статева система досить складна. Поясок, який добре видно в більшості червів, бере участь у формуванні кокона, необхідного для статевого розмноження і розвитку яєць.
Найбільш відомі представники класу — дощові черви. Дощові черви (у побутовому значенні) — це збірна група більш-менш великих кільчастих червів, що мешкають у ґрунті. У нас зазвичай трапляються декілька представників цієї групи — дощовий черв'як звичайний, малий червоний черв'як, сіра алолобофора, гнойовий черв'як та інші.
Звичайний дощовий черв'як може сягати 30 см завдовжки, має досить темне забарвлення з рожево-фіолетовим відтінком. Малий червоний черв'як майже вдвічі менший за звичайного, темно-червоного кольору. Алолобофора трапляється у нас найчастіше. Це невеликий сірий черв'як. Вона витриваліша до посухи, ніж інші дощові черви, мешкає майже скрізь: на полях, у лісах, на городах, біля водойм. Гнойовий черв'як має дуже неприємний запах, його часте можна побачити в купах гною, через що він і дістав свою назву У разі небезпеки він може виділяти жовту рідину з неприємним за пахом. У Криму мешкає маріупольська дендробена. Цей великий черв'як сягає 35 см завдовжки, має темно-буре забарвлення. Він цікавий тим, що його ходи знаходили на глибині близько 8 м.
Живляться дощові черви торішнім листям, старою напівгнилою травою, а також тими органічними рештками, що є у ґрунті Копаючи хід, черв'як заковтує порцію землі, яка проходить крізь його кишечник, де з неї вилучаються по живні речовини, і виводиться на зовні. При цьому утворюються не величкі кульки землі — так звані копроліти. Часто вранці на землі можна побачити горбочки землі, що складаються з окремих кульок Це робота дощових червів, які рили свої ходи. Для землерийних робіт дощовий черв'як використовує ще один засіб: копаючи новий хід, він то розширяє, то звужує передній кінець тіла, розсуваючи землю і рухаючись уперед, тобто діє, як клин. У русі йому значною мірою допомагають щетинки, про які ми вже згадували 
Завдяки їм черв'як просувається в одному напрямку, наприкла уперед. Але вони не заважають йому повзти назад: він може де вільно змінювати напрямок їх нахилу. За до щетинок дощові черви повзають і по поверхні ґрунту: щетинки забезпечують спрямованість руху під час плазування. Гладенькою повернею черв'як рухатися майже не може.
Свою назву дощові черви дістали за те, що виповзають на поверхи: під час сильних злив. Навіщо вони це роблять, не зовсім зрозумілі Вважається, що вода затоплює нірки і черви задихаються. Але відомо що черви здатні поглинати кисень, розчинений у воді, усією поверхнею тіла, а у разі необхідності взагалі кілька годин можуть жити без нього. Отже, загадка залишається нерозкритою.
Дощові черви — дуже корисні тварини. Риючи ходи, вони розпушують ґрунт, поліпшують його водозабезпечення та аерацію. Вони також перемішують верхні та нижні шари, сприяючи процесу ґрунтоутворення. Саме завдяки їхній діяльності предмети, що лежать на поверхні, через деякий час опиняються під землею. Молоді корінці рослин легше проникають углиб, якщо потрапляють у підземний хід черв'яка.
Копроліти — чудове добриво. Багато рослин добре розвиваються тільки в тому разі, якщо у ґрунті є черви. Копроліти збагачені мікроелементами та органічними речовинами, у них мешкає велика кількість корисних мікроорганізмів. До того ж черви нейтралізують небажану кислотність ґрунтів, що дуже важливо для хліборобства.
Щоправда, вони завдають і шкоди, оскільки є проміжними хазяями деяких паразитичних червів, що від них потерпають свині та свійська птиця, однак ці прикрощі не можуть перевершити їхньої корисності для хліборобства. На жаль, неконтрольоване внесення добрив та отрутохімікатів зменшує кількість дощових червів, що може дуже негативно вплинути на структуру ґрунту.

Продолжительность жизни бабочек во взрослом состоянии различна. От нескольких минут до часа живут бабочки из семейства Психей, мешочницы. Выйдя из оболочки куколки, они тут же откладывают яйца и затем погибают. 
Многие микромоли живут несколько дольше – от одного дня до двух недель. К таким бабочкам относятся платяная и хлебная моли.
Подавляющее большинство бабочек живет в теплое время года от одного до трех месяцев, питаясь нектаром цветов, и, наконец, есть бабочки, которые живут до 10-11 месяцев. Эти бабочки зимуют где-нибудь в укрытиях.
К зимующим видам относятся такие известные бабочки, как лимонница, крапивница, крушинница, дневной павлиний глаз, нимфалида, ио, чертополоховая ванесса, тополевая моль-пестрянка и многие другие бабочки, которых насчитывается в европейских странах от Атлантики до Урала около 90 видов.