Биология, 6-й класс: ! годовая( особенности строения подземных органов фикуса: особенности строения наземных побегов фикуса: особенности строения листьев наземных побегов фикуса: заранее : 3

Особенности строения подземных органов фикуса: многие виды фикусов начинают жизнь как эпифиты, затем образуют придаточные корни, достигающие земли и разрастающиеся в мощные колоннообразные опоры для огромной кроны.
Особенности строения наземных побегов фикуса: воздушные корни некоторых эпифитных фикусов плотно оплетать ствол дерева-хозяина, вызывая его отмирание.
Особенности строения листьев наземных побегов фикуса: листья очередные, реже супротивные, цельные, зубчатые или лопастные. Прилистники очень крупные, они одевают почку, но в большинстве случаев скоро отпадают и лишь изредка сохраняются. после распускания листьев.

Все части растения содержат млечный сок.

Антибіотики - хіміотерапевтичні речовини, що продукуються мікроорганізмами, тваринними клітинами, рослинами, а також їх похідні і синтетичні продукти, які володіють виборчою здатністю пригноблювати і затримувати ріст мікроорганізмів, а також пригнічувати розвиток злоякісних новоутворень [11]. Описано більше п'яти тисяч антибіотиків. По хімічній природі антибіотики належать до різних груп з'єднань [5]. Антибіотики - речовини, які можуть бути отримані з мікроорганізмів, рослин, тваринних тканин або синтетичним шляхом, що мають виражену біологічну активність відносно мікроорганізмів [13]. Більшість відомих в теперішній час антибіотиків утворюються саме клітинами мікроорганізмів [10]. Ці спеціалізовані продукти життєдіяльності різних організмів володіють здатністю в незначних концентраціях вибірково пригнічувати розвиток мікроорганізмів. Термін "антибіотики" означає "проти життя".С. Ваксман, що запропонував цей термін, мав на увазі згубну дію речовин на мікробів [6]. Перший природний антибіотик був відкритий в 1929 р. англійським бактеріологом А. Флемінгом [11]. Відкриття було справою випадку. Переглядаючи чашки з посівом стафілокока, А. Флемінг помітив, що на чашці, забрудненій пліснявою Penicillium, ріст стафілокока відсутній. Виділення колонії плісняві в чисту культуру і повторення досвіду підтвердило колишні результати. Виявилось, що пліснява пригнічувала ріст не лише стафілокока, але і усіх грампозитивних мікробів [6]. При вивченні пліснявого гриба Penicillum notatum, що перешкоджає росту бактеріальної культури, А. Флемінг виявив речовину, що затримує ріст бактерій, і назвав його пеніциліном [11]. Потужним стимулом для дослідження антибіотичних речовин стало отримання мікробіологом Р. Дюбо тиротрицину (1939) із спорової палички Bac. brevis. Тиротрицин в нікчемних концентраціях вбивав патогенних бактерій як в пробірці, так і в організмі зараженої тварини. З відкриттям тиротрицину поновилися роботи по вдосконаленню методів отримання і очищення пеніциліну. Особливо інтенсивні дослідження почали проводитися на батьківщині А. Флемінга оксфордською групою учених, яку очолили лікар-бактеріолог X. Флорі і біохімік Д. Чейн. У 1941 р. ними був отриманий чистий кристалічний концентрований сухий препарат - пеніцилін. Препарат мав високу активність: в нікчемній концентрації (1: 5107) згубно діяв на гноєрідніх коків, залишаючись нетоксичним для людини. Велике практичне значення пеніциліну привело в дуже короткий час до створення промисловості пеніциліну. Услід за пеніциліном була відкрита серія інших антибіотиків, що утворюються грибами, бактеріями, актиноміцетами і іншими організмами. Так, в 1942 р. Г.Ф. Гаузе і М. Г Бражнікова отримали антибіотик Граміцидін радянський (Граміцидін С). Продуцентом його виявилася спорова паличка Bac. brevis. Граміцидін С відрізняється від тиротрицину Р. Дюбо по хімічному складу і біологічній дії. Він є поліпептидом, що складається з п'яти типів амінокислот. Тиротрицин включає два різні поліпептиди - тироцидин і Граміцидин. Останній містить 24 амінокислотні залишки. Крім того, Граміцидин С характеризується ширшим спектром антибактеріальної дії. У 1944 р. С. Ваксман із співробітниками з променистого грибка Streptomyces griseus отримали антибіотик стрептоміцин. Це відкриття стало потужним поштовхом до усебічного вивчення актиноміцетів і пошуку серед них продуцентів нових антибіотиків

1.Розмножується соснанасінням. Плодоношеннярозпочинається на 30 - 40-хроках життя. До цього часуна деревах формуютьсяшишки двох видів:- чоловічі;- жіночі.(ЭТО именно розмножение сосны)

 Чоловічі шишки дозріваютьна верхівках тогорічнихпагонів. У них до осіприкріплені жовтуватілисточки, що несуть на собіпо два мікроспорангії, вяких дозріваютьмікроспори - пилковізерна.

. Сосна, як і всі голонасіннірослини, запилюється 

2.У природному середовищі на кожний організм або групу організмів діють не тільки абіотичні чинники, а й живі істоти, які є невід'ємною частиною середовища проживання і належать до категорії біотичних чинників

3.

Чим зумовлена різноманітність біотичних чинників?

Поширення рослин на Землі залежить не тільки від клімату, грунту та рельефу, а й від організмів, які оточують рослини в природі. Біотичні чинники поєднують усі ті організми, які здійснюють певний вилив на життя рослини. Ці впливи можуть бутипрямими та непрямими. Прямі впливи безпосередньо поєднують різні організми (наприклад, олень поїдає траву), а непрямими є впливи, за яких одні організми впливають па інші організми опосередковано, через зміну чинників середовища або через треті організми (наприклад, лев, поїдаючи зебру, впливає на рослинність савани: бактерії гниття розкладають рештки, створюючи перегній для життя рослин). Залежно від того, які організми здійснюють впливи, розрізняють фітогенні (вплив рослин), зоогенні(вплив тварин) і антропогенні (вплив людини) чинники.

4.

Які форми взаємодії організмів є найпоширенішими в житті рослин?

Найпоширенішими формами взаємодій рослин з іншими рослинами, грибами, бактеріями чи тваринами є мутуалізм і паразитизм. Мутуалізм — це форма взаємодії, за яко гається взаємовигідне співжиття організмів різних видів. Такі зв'язки існують, наприклад, між рослинами родини Бобові й азотфіксуючими бульбочковими бактеріями, які оселяються на їхніх коренях. Взаємовигідним для обох організмів є і спільне існування коренів рослин із грибницею шапкових грибів (наприклад берези й підберезника, підосичника й осики, боровика й сосни). Паразитизм — форма взаємодії, за якої одні організми використовують інші організми як середовище існування та джерело живлення. Рослинами-паразитами є повитиця, петрів хрест, вовчок (іл. 62.2). Омела, дзвінець — рослини-напівпаразити, оскільки, прикріплюючись до рослини-хазяїна й живлячись його речовинами, вони самі не лише здатні до фотосинтезу, а й фотосинтезують.

Існують форми взаємодії, за яких одні організми пригнічують або припиняють існування інших організмів. Серед цих взаємодій можна виокремити виїдання, конкуренцію і хижацтво. Виїдання — це форма взаємодії, за якої тваринні організми поїдають рослини (іл. 62.3). Рослиноїдними тваринами є різні види комах, гризунів, копитних ссавців. У рослин є різноманітні пристосування до захисту від виїдання. Наприклад, вироблення отруйних