Текст с ошибками на тему клетка на завтра 6 класс по биологии

структурно-функциональная единица всех неживых организмов, для которой нехарактерный собственный метаболизм и к самовоспроизведению. От среды, его окружающей, клетка отделена вакуоли (плазмалемме). Различают три типа клеток: прокариотические, не имеющие сформированного ядра, характерные для бактерий и архей, и эукариотические, в которых имеется ядро, характерные для всех других клеточных форм жизни, в частности растений, грибов и животных, и длинные. К неклеточных форм жизни относятся вирусы и одноклитини животные, но они не имеют собственного метаболизма и могут размножаться вне клеток-хозяев.

ответ

Бактерії та віруси нерідко плутають один з одним. Особливо в період епідемії грипу, коли неприємні симптоми цього захворювання намагаються « збивати » антибіотиками.

Давайте розбиратися, хто такі бактерії, чим вони відрізняються від вірусів і чому їх не варто плутати.

Що таке віруси ?

Ці мікроскопічні частинки складаються з генетичного речовини (молекул ДНК або РНК), яке оточене захисним шаром білка.

Віруси не можуть розмножуватися поза тіла господаря. Щоб відтворюватися, вірусу треба впровадитися в чужу клітку і задіяти її ресурси.

Найзручніший шлях для проникнення вірусів в організм — слизові оболонки. Наприклад, такі, як в дихальних шляхах. Вони стають особливо уразливі, якщо хронічно запалені або пошкоджені тим же курінням.

Що таке бактерії ?

Бактерії — це одноклітинні організми, які можуть розмножуватися самі по собі за до ділення. Вони здатні відтворюватися як в тілі людини, так і в навколишньому середовищі. Більшість з них абсолютно нешкідливі для людей, а деякі, наприклад, лактобактерії, дуже корисні.

Тим не менше, існують бактерії, здатні викликати хвороби. Одні еволюціонували, щоб жити за рахунок ресурсів людського організму, інші — виявляються не « на своєму місці».

Так, наприклад, надмірне захоплення антибактеріальним милом позбавляє шкіру бактерій — захисників і дає шанси на розмноження тих, що викликають пошкодження шкіри.

Як вони поширюються ?

Незважаючи на відмінності, віруси і бактерії поширюються приблизно однаково:

— Повітряно -крапельним шляхом : при кашлі або чханні,

— З шкіри на шкіру : при дотиках і рукостисканнях,

— З шкіри на продукти : при дотиках до їжі брудними руками віруси і бактерії можуть потрапити в кишечник,

— Через рідини організму: кров, сперму і слину. Статевим шляхом або через брудний шприц найактивніше поширюються віруси : ВІЛ і гепатит.

Головне на порталі:

Завантажується, зачекайте…

Як уникнути зараження ?

1. Самий банальний і дієвий рада — мийте руки. Ця нехитра процедура вберігає навіть від звичайного грипу.

2. Готову їжу ставте в холодильник відразу після того, як вона охолоне, особливо влітку. Бактерії в теплі розмножуються з особливою інтенсивністю.

3. Ретельно готуйте м’ясо або рибу. У товщі м’язових волокон бактерії не живуть, але от поверхню шматка завжди ними забруднена. Запам’ятайте, що навіть забруднена бактеріями їжа може цілком апетитно пахнути.

4. Завжди використовуйте презервативи під час статевого акту. Він непогано захищає від вірусної інфекції, що передається статевим шляхом.

Як лікують бактеріальні інфекції?

Якщо імунна система людини не може самостійно впоратися з бактеріями — лікарі застосовують антибіотики. Вони вбивають самих « загарбників », а от з наслідками їх руйнівною діяльністю організм бореться або сам, або за до нших лікарських препаратів.

Різні антибіотики призначені для різних бактерій. Щоб застосувати потрібний засіб, фахівець повинен знати, з яким видом треба боротися.

Для цього здаються аналізи, наприклад, мазок з горла або проба сечі. Застосування антибіотика навмання призводить до того, що бактерії продовжують жити, розмножуватися і шкодити здоров’ю.

Важливо : зловживання антибіотиками знижує їх ефективність, стимулюючи зростання стійких до антибіотиків бактерій.

Як лікують вірусні інфекції?

Віруси практично неможливо «дістати», поки вони знаходяться всередині клітин організму. Тому лікування багатьох вірусних інфекцій залишається прерогативою власної імунної системи людини. Лікарі можуть лише порекомендувати засоби, які до у боротьбі з наслідками життєдіяльності вірусів.

« Навчити » імунну систему розпізнавати і вбивати віруси може до вакцинування.

Крім того, в даний час розробляється велика кількість противірусних препаратів. Вони заважають вірусу розмножуватися і знижують навантаження на імунну систему. На жаль, ці кошти можуть бути використані тільки для обмеженої кількості вірусів і не надто ефективні.

Віруси та антибіотики ?

Антибіотики не діють на вірусні інфекції. Ці лікарські препарати можна використовувати тільки для боротьби з шкідливими бактеріями.

Впервые скелетные образования возникли у простейших. Скелет радиолярий (лучевиков) , состоящий у большинства этих созданий из кремнезёма, придаёт им необычайную красоту. Не случайно немецкий биолог Эрнст Геккель в своём известном атласе рисунков «Красота форм в природе» много места уделил радиоляриям. Скелет им «парить» в толще воды, а кроме того, защищает от поедания (не всякий хищник переваривать их острые скелетные иглы) . Беря в руки кусок мела, мы часто не подозреваем, что мел образован неисчислимым множеством останков фораминифер. Когда-то эти раковинки тоже защи­щали своих хозяев от поедания хищниками.
Вообще, защита — одна из основных задач скелета. У многих беспозвоночных животных (губок, коралловых полипов и др. ) тело насыщено острыми скелетными иглами, что делает его малосъедобным для хищников.
Можно выделить два направления дальнейшей эволюции скелета. Первое — формирование наружного скелета (например, раковины моллюсков, панцирь ракообразных, твёрдый покров насекомых) . Второе — развитие внутреннего скелета (у радиолярий, губок, позвоночных животных) .
Долгое время на суше господствовали исключительно животные с наружным скелетом. Он весьма удачно защищает его обладателей от нападения врагов, служит опорой их телу передвижению. Иногда ему достаётся самая неожиданная роль. Корабельному червю (один из видов моллюсков) остаток раковины просверливать ходы в древесине, которой он питается. Основной материал для раковин моллюсков и фораминифер, скелета полипов — известь, т. е. карбонат кальция. (Из почти чистого карбоната кальция состоят мел и скорлупа куриных яиц. ) Но вещество это довольно плотное, тяжёлое. Животные с внешним известковым скелетом на суше весьма неповоротливы. Медлительность улиток даже вошла в поговорку.
Самый совершенный наружный скелет — у членистоногих. Они сумели «найти» для него более удачный и лёгкий материал — хитин. Для большей прочности хитин может пропитываться той же известью. Твёрдые щитки, покрывающие тело животного, соединяются друг с другом более мягкими перепонками. Это позволило членистоногим иметь характерные для них членистые конечности «на шарнирах» , столь незаменимые при передвижении по суше. Их скелеты напоминают суставчатые рыцарские латы. Мышцы крепятся к такому скелету изнутри (что можно увидеть при разделывании клешней рака) . В конечном итоге благодаря всем этим при членистоногие сумели завоевать сушу.
К сожалению, наружный скелет членистоногих имеет и ряд недостатков. Он не может нарастать по мере роста животного, поэтому мешает росту. Чтобы расти, животному приходится время от времени покидать свой скелет — претерпевать линьку. Сразу после линьки животное быстро растёт, пока не затвердеют его новые покровы. Но в этот период оно легко уязвимо для хищников. Лишённое опоры, оно вдобавок почти не может двигаться (в особенности если живёт на суше) . На время линьки животные обычно прячутся в укромные места.
И ещё одно несовершенство наружного скелета. С уверенностью можно сказать, что муравьи размером с быка и тому подобные гигантские насекомые могут существовать лишь в произведениях писателей-фантастов. У гигантской стрекозы, жившей в каменноугольном периоде палеозойской эры, размах крыльев достигал 70 см. Но это, вероятно, рекорд. В реальности «муравью-быку» понадобился бы столь толстый и тяжёлый наружный скелет, что он не смог бы его носить. У водных членистоногих предельный размер тела несколько больше, чем у наземных, но ненамного. Более перспективным в эволюционном плане оказался путь развития не наружного, а внутреннего скелета.