1) проанализируйте полученные результаты по каждой пробирке. почему получились именно такие результаты? почему при добавлении к белкам биуретового реактива раствор меняет цвет? какой состав у биуретового реактива? какая реакция происходит в ходе эксперимента? напишите уравнение реакции. 2) перечислите продукты, использованные в лабораторной работе, которые содержат белки. 3) опишите, почему живым организмам нужны белки? какие функции они выполняют в организме человека? 4) что было для вас нового и полезного?

 

при добавлении к щелочному раствору белка раствора сернокислой меди жидкость приобретает красно-фиолетовый или сине-фиолетовый цвет. реакция обусловлена присутствием в белке пептидных связей, которые с ионами меди образуют окрашенное комплексное соединение. в щелочной среде кетонная форма полипептида переходит в енольную.

енольная форма полипептида взаимодействует со щелочным раствором медной соли с образованием так называемого биуретового комплекса.

интенсивность окраски зависит от длинны пептида и варьирует от сине-фиолетовой до красно-фиолетовой. положительную реакцию соединения, содержащие не менее двух пептидных связей.

ход работы:

в одну пробирку налить 2 мл раствора яичного белка, в другую столько же раствора желатина. затем в каждую прибавить равный объем 10%-ного раствора едкого натра и по 2-3 капли 1%-ного раствора сернокислой меди сuso4. проявляется красно-фиолетовое окрашивание.

опыт 2. нингидриновая реакция на α-аминокислоты

эта реакция обусловлена присутствием в белке аминокислот, имеющих аминогруппу в α-положении.

белки, пептиды и аминокислоты образуют с нингидрином соединение синего или сине-фиолетового цвета. α-аминокислоты, реагируя с нингидрином, окисляются и с образованием аммиака, альдегида и углекислого газа. нингидрин восстанавливается и конденсируется с другой молекулой нингидрина и аммиаком. в результате образуется сложное соединение, окрашенное в синий цвет /пурпурный руэмана/.

реакция может быть представлена следующим образом:

ход работы:

в одну пробирку налить 1-2 мл 1%-ного раствора глицина, в другую столько же раствора яичного белка. в обе пробирки добавить 0,1-ный спиртовый раствор нингидрина (в первую пробирку 5-6 капель, во вторую 10-12 капель) и нагревать около минуты. в пробирке с глицином быстро появляется сине-фиолетовое окрашивание. в пробирке с белком окраска более бледная красно-фиолетовая и развивается медленнее.

опыт 3. ксантопротеиновая реакция на циклические аминокислоты

ксантопротеиновая реакция характерна для некоторых ароматических аминокислот (фенилаланина, тирозина, триптофана). при нагревании белков, содержащих эти аминокислоты, с концентрированной азотной кислотой образуется соединение желтого цвета:

на второй стадии нитропроизводное реагирует с гидроксидом аммония с образованием аммонийной соли желто-оранжевого цвета.

ксантопротеиновую реакцию, кроме белков, пептидов и циклических аминокислот, также многие простые ароматические соединения (бензол, фенол др.)

ход работы:

1. к 2 мл 0,1%-ного раствора фенола осторожно по стенке прилить 1-2 мл концентрированной азотной кислоты и осторожно нагреть. появляется желтое окрашивание.

2. в другую пробирку налить 2 мл яичного белка, прибавить 8-10 капель концентрированной азотной кислоты и осторожно нагреть. выпадает осадок, который окрашивается в желтый цвет.

после охлаждения в пробирку осторожно по стенке приливают избыток концентрированного раствора аммиака. жидкость приобретает желто-оранжевый цвет.

реакцию проводят под тягой!

3. те же реакции проводят с раствором желатина. однако желтое окрашивание с ней не появляется, так как желатин не содержит ароматических аминокислот.

 

Антибіотики - хіміотерапевтичні речовини, що продукуються мікроорганізмами, тваринними клітинами, рослинами, а також їх похідні і синтетичні продукти, які володіють виборчою здатністю пригноблювати і затримувати ріст мікроорганізмів, а також пригнічувати розвиток злоякісних новоутворень [11]. Описано більше п'яти тисяч антибіотиків. По хімічній природі антибіотики належать до різних груп з'єднань [5]. Антибіотики - речовини, які можуть бути отримані з мікроорганізмів, рослин, тваринних тканин або синтетичним шляхом, що мають виражену біологічну активність відносно мікроорганізмів [13]. Більшість відомих в теперішній час антибіотиків утворюються саме клітинами мікроорганізмів [10]. Ці спеціалізовані продукти життєдіяльності різних організмів володіють здатністю в незначних концентраціях вибірково пригнічувати розвиток мікроорганізмів. Термін "антибіотики" означає "проти життя".С. Ваксман, що запропонував цей термін, мав на увазі згубну дію речовин на мікробів [6]. Перший природний антибіотик був відкритий в 1929 р. англійським бактеріологом А. Флемінгом [11]. Відкриття було справою випадку. Переглядаючи чашки з посівом стафілокока, А. Флемінг помітив, що на чашці, забрудненій пліснявою Penicillium, ріст стафілокока відсутній. Виділення колонії плісняві в чисту культуру і повторення досвіду підтвердило колишні результати. Виявилось, що пліснява пригнічувала ріст не лише стафілокока, але і усіх грампозитивних мікробів [6]. При вивченні пліснявого гриба Penicillum notatum, що перешкоджає росту бактеріальної культури, А. Флемінг виявив речовину, що затримує ріст бактерій, і назвав його пеніциліном [11]. Потужним стимулом для дослідження антибіотичних речовин стало отримання мікробіологом Р. Дюбо тиротрицину (1939) із спорової палички Bac. brevis. Тиротрицин в нікчемних концентраціях вбивав патогенних бактерій як в пробірці, так і в організмі зараженої тварини. З відкриттям тиротрицину поновилися роботи по вдосконаленню методів отримання і очищення пеніциліну. Особливо інтенсивні дослідження почали проводитися на батьківщині А. Флемінга оксфордською групою учених, яку очолили лікар-бактеріолог X. Флорі і біохімік Д. Чейн. У 1941 р. ними був отриманий чистий кристалічний концентрований сухий препарат - пеніцилін. Препарат мав високу активність: в нікчемній концентрації (1: 5107) згубно діяв на гноєрідніх коків, залишаючись нетоксичним для людини. Велике практичне значення пеніциліну привело в дуже короткий час до створення промисловості пеніциліну. Услід за пеніциліном була відкрита серія інших антибіотиків, що утворюються грибами, бактеріями, актиноміцетами і іншими організмами. Так, в 1942 р. Г.Ф. Гаузе і М. Г Бражнікова отримали антибіотик Граміцидін радянський (Граміцидін С). Продуцентом його виявилася спорова паличка Bac. brevis. Граміцидін С відрізняється від тиротрицину Р. Дюбо по хімічному складу і біологічній дії. Він є поліпептидом, що складається з п'яти типів амінокислот. Тиротрицин включає два різні поліпептиди - тироцидин і Граміцидин. Останній містить 24 амінокислотні залишки. Крім того, Граміцидин С характеризується ширшим спектром антибактеріальної дії. У 1944 р. С. Ваксман із співробітниками з променистого грибка Streptomyces griseus отримали антибіотик стрептоміцин. Це відкриття стало потужним поштовхом до усебічного вивчення актиноміцетів і пошуку серед них продуцентів нових антибіотиків

1.Розмножується соснанасінням. Плодоношеннярозпочинається на 30 - 40-хроках життя. До цього часуна деревах формуютьсяшишки двох видів:- чоловічі;- жіночі.(ЭТО именно розмножение сосны)

 Чоловічі шишки дозріваютьна верхівках тогорічнихпагонів. У них до осіприкріплені жовтуватілисточки, що несуть на собіпо два мікроспорангії, вяких дозріваютьмікроспори - пилковізерна.

. Сосна, як і всі голонасіннірослини, запилюється 

2.У природному середовищі на кожний організм або групу організмів діють не тільки абіотичні чинники, а й живі істоти, які є невід'ємною частиною середовища проживання і належать до категорії біотичних чинників

3.

Чим зумовлена різноманітність біотичних чинників?

Поширення рослин на Землі залежить не тільки від клімату, грунту та рельефу, а й від організмів, які оточують рослини в природі. Біотичні чинники поєднують усі ті організми, які здійснюють певний вилив на життя рослини. Ці впливи можуть бутипрямими та непрямими. Прямі впливи безпосередньо поєднують різні організми (наприклад, олень поїдає траву), а непрямими є впливи, за яких одні організми впливають па інші організми опосередковано, через зміну чинників середовища або через треті організми (наприклад, лев, поїдаючи зебру, впливає на рослинність савани: бактерії гниття розкладають рештки, створюючи перегній для життя рослин). Залежно від того, які організми здійснюють впливи, розрізняють фітогенні (вплив рослин), зоогенні(вплив тварин) і антропогенні (вплив людини) чинники.

4.

Які форми взаємодії організмів є найпоширенішими в житті рослин?

Найпоширенішими формами взаємодій рослин з іншими рослинами, грибами, бактеріями чи тваринами є мутуалізм і паразитизм. Мутуалізм — це форма взаємодії, за яко гається взаємовигідне співжиття організмів різних видів. Такі зв'язки існують, наприклад, між рослинами родини Бобові й азотфіксуючими бульбочковими бактеріями, які оселяються на їхніх коренях. Взаємовигідним для обох організмів є і спільне існування коренів рослин із грибницею шапкових грибів (наприклад берези й підберезника, підосичника й осики, боровика й сосни). Паразитизм — форма взаємодії, за якої одні організми використовують інші організми як середовище існування та джерело живлення. Рослинами-паразитами є повитиця, петрів хрест, вовчок (іл. 62.2). Омела, дзвінець — рослини-напівпаразити, оскільки, прикріплюючись до рослини-хазяїна й живлячись його речовинами, вони самі не лише здатні до фотосинтезу, а й фотосинтезують.

Існують форми взаємодії, за яких одні організми пригнічують або припиняють існування інших організмів. Серед цих взаємодій можна виокремити виїдання, конкуренцію і хижацтво. Виїдання — це форма взаємодії, за якої тваринні організми поїдають рослини (іл. 62.3). Рослиноїдними тваринами є різні види комах, гризунів, копитних ссавців. У рослин є різноманітні пристосування до захисту від виїдання. Наприклад, вироблення отруйних