5. У результаті якої людської діяльності кількість оленів у тундріспочатку збільшується, після чого вони з'їдають увесь корм івимирають від голоду?​

1.Плауновидные образовали свой особый мир, развивший многочисленные формы.Изначально они были, по-видимому, травянистыми растениями с расположенными на верхней стороне боковых листьев-энациев спорангиями.Для представителей современных плауновидных характерно образование листьев, точнее листовидных органов (филлоидов) в виде выростов внешних тканей стебля (энациев), тонких и не имеющих своей проводящей системы. Такие формы растений принадлежат микрофильной линии эволюции.
2.Хвощи имеют мелкие, чешуевидные листья, располагающиеся мутовками в узлах. Боковые ветви также формируются в узлах стебля. Фотосинтез происходит в ткани зеленых стеблей и ветвей, поверхность которых дополнительно увеличивается за счет ребристости. Спорангии находятся на шестиугольных щитковидных спорангиофорах, соединенных в верхушечные стробилы.Подземная часть хвощей представляет собой разветвленное мощное корневище, в узлах которого образуются придаточные корни. Некоторые виды растений этой группы, к примеру, хвощ полевой, имеют корневища, видоизмененные в клубни, которые служат как для отложения запасных питательных веществ, так и для вегетативного размножения

Процеси життєдіяльності водоростей також будуть мати певні особливості, що відрізнятимуть їх від вищих рослин.
Живлення. Більшість водоростей живляться фотоавтотрофно. Вони містять у клітинах пігменти, які здійснюють фотосинтез з виділенням молекулярного кисню. Багато водоростей здатні в певних умовах переходити на гетеротрофне живлення або поєднувати його з фотосинтезом (міксотрофний тип живлення). До таких відносяться види хлорели, хламідомонади, навікули тощо. Ще однією особливістю живлення водоростей є їхня здатність засвоювати Нітроген, Сульфур, Фосфор, Калій та інші хімічні елементи у вигляді йонів мінеральних солей. Ці елементи поглинаються всією поверхнею тіла водоростей із води і використовуються для синтезу амінокислот, білків, нуклеїнових кислот, ферментів, тому їх наявність у воді досить суттєво впливає на кількісний склад багатьох видів водоростей.
Дихання. За типом дихання водорості є аеробами, тому що використовують для розщеплення органічних речовин кисень, розчинений у воді.
Транспортування речовин в одноклітинних водоростей відбувається за до руху цитоплазми, а в колоніальних і багатоклітинних міжклітинне транспортування здійснюється за до плазмодесм.
Розмноження. Для водоростей характерні всі типи розмноження: вегетативне, нестатеве і статеве. Вегетативне розмноження відбувається в колоніальних розпадом колоній, у багатоклітинних – частинами слані або утворенням спеціалізованих органів (наприклад, бульбочок у харових водоростей). Нестатеве розмноження здійснюється за до рухливих зооспор або нерухливих апланоспор, які утворюються всередині клітин або в особливих органах-спорангіях. Статеве розмноження проходить за участю гаплоїдних гамет, які утворюються в одноклітинних органах-гаметангіях: яйцеклітини – в оогоніях, сперматозоони – в антеридіях. У водоростей є досить різноманітн статевого розмноження: ізогамія – за до гамет, однакових за формою та розмірами; анізогамія – за до гамет, різниих за формою та розмірами; оогамія – за до великої нерухливої жіночої і рухливої малої чоловічої гамет. Окрім того, у зелених водоростей кон'югат наявний статевий процес, який відсутній у вищих рослин. Це кон'югація, яка полягає у злитті вмісту двох вегетативних клітин, які на цей час функціонують як гамети. Після злиття гамет утворюється зигота, з якої розвивається нова особина або утворюються зооспори, які проростають у нові особини. У більшості видів водоростей гається чергування нестатевого і статевого розмноження, але є і окремі види, які мають лише статеве або лише нестатеве. Наприклад, одноклітинна зелена водорість хлорела розмножується лише нестатевим шляхом, а морська зелена водорість ацетабулярія – лише статевим.
Рух. Водорості можуть вести прикріплений, пасивний або активний б життя. Прикріпленість до субстрату може здійснюватися за до особливих виростів нижньої частини тіла – ризоїдів(наприклад, у бурих водоростей) або клейкого слизу (діатомові водорості). Більшість водоростей живуть пасивно в товщі води. Для того, щоб утримуватися при поверхні і не опускатися в темні глибини, у цих водоростей є різні пристосування: одні накопичують краплинки олії, які збільшують їхню плавучість, клітинні стінки інших утворюють різноманітні вирости, які відіграють роль парашутів тощо. Майже всі водорості, за винятком червоних, можуть утворювати рухливі клітини, які активно переміщуються у воді. Вільний активний рух характерний для гамет, зооспор, водоростей, які мають органели руху – джгутики.
Подразливість. Основною формою подразливості у водоростей є тропізми. Але в одноклітинних водоростей, які мають органели руху гаються і таксиси, що є характерною ознакою тваринних організмів. Таксиси – це рухові реакції, які обумовлюють переміщення всієї клітини чи всього організму у відповідь на вплив того чи іншого чинника. Залежно від напрямку руху та дії зовнішнього стимулу таксиси у водоростей поділяють на позитивні й негативні, фото-, хемотаксиси тощо. Прикладом позитивного фототаксису є рух евглени в бік освітлення, під час аеротаксису рухливі одноклітинні водорості направляються в бік кисню. Отже, найхарактерніші особливості життєдіяльності водоростей пов'язані із живленням, розмноженням, рухом та подразливістю.