Вещества смазывающие волосы человека образуются в Подкожной жировой клетчатке Потовых железах Сальных железах Волосяных луковицах?

Объяснение:

В сальных железах.

:3

сальных железах

Объяснение:

Фізіологічні ознаки.

В ході еволюції у вовків сформувався ряд фізіологічних характеристик, які дозволяють їм в пошуках їжі мандрувати на далекі відстані. Цьому сприяють вузька обтічна грудна клітка, похила спина і сильні ноги. На віддалення в кілька кілометрів вони вільно пробігають підтюпцем зі швидкістю в 10 км / год, а за часів погоні абсолютно можуть досягти швидкості і в 65 км / год, при цьому роблячи стрибки до 5 м. Структура лап тварин дозволяє їм відчувати себе легко в умовах різних ландшафтів, в тому числі і в глибокому снігу. Між пальцями лап є невеликі перетинки, завдяки яким питома потужність на вигляд зменшується, і хижаки здатні скакати по снігу набагато швидше за своїх жертв. Ще однією особливістю будови лап є те, що вовки при пересуванні спираються не на всю ступню, а тільки лише на пальці, тобто є «пальцеходящие» - подібний образ пересування допомагає їм зрівнювати власну вагу. Передні лапи більше задніх і мають допоміжний (п'ятий) рудиментарний палець з внутрішньої сторони плесна. Щетиниста шерсть і тупі кігті допомагають стримувати стійкість на слизькій поверхні, а особливі кровоносні судини оберігають лапи від переохолодження. Пахучі залози, розташовані на лапах між пальцями, залишають за твариною розпізнавальні сліди, які з одного боку полегшують орієнтування на місцевості, а з іншої повідомляють іншим вовкам інформацію про пересування господаря. Ще однією особливістю, що допомагає тваринам залишитися в живих в умовах суворої зими, є низька теплопровідність хутра (в 1,2 - 1,5 рази нижче теплопровідності шкурок ондатри і бобра) і відсутність на тілі потових залоз (як і інші собачі, вовки «потіють мовою ».

фізіологічний критерій

Подібність всіх процесів життєдіяльності і можливість отримання плодовитого потомства при схрещуванні.

Екологічний критерій

Подібність по харчування, місць перебування, наборам факторів зовнішнього середовища, необхідних для існування.

біохімічний критерій

Подібність за біохімічними параметрами - склад і структура білків, нуклеїнових кислот.

Объяснение:

30. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.

Усе життя людини проходить у безперервному зв’язку із зовнішнім середовищем, тому здоров’я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом дії природних, антропогенних та соціальних факторів і віддзеркалює динамічну рівновагу між організмом і середовищем його існування.

Здоров’я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовнішнього середовища і в онтогенезі. У цьому відношенні заслуговує уваги вислів, що здоров’я визначає процес адаптації. Це не результат інстинкту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціально створену реальність. Він створює можливість пристосуватися до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, лікування при порушеннях, стражданнях і мирного очікування смерті.

Людина при взаємодії з навколишнім середовищем реагує індивідуально за до фізіологічних реакцій.

У силу загальних соматичних властивостей фізіологічного пристосування організм може адаптуватися або виробити імунітет до найрізноманітніших зовнішніх факторів. Усі люди здатні проявляти необхідну пластичність реакцій у відповідь на зміни зовнішніх умов. Адаптація допомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметри деяких факторів нав-колишнього середовища виходять за межі оптимальних.

Адаптація залежить від сили дії факторів навколишнього середовища та індивідуальної реактивності організму. Критерієм ступеня адаптації є збереження гомеостазу незалежно від тривалості дії фактора, до якого сформувалася адаптація. Індивідуальне пристосування до нових умов існування відбувається за рахунок зміни обміну речовин (метаболізму), збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу); імунітету, тобто несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників; регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран і т. ін.); адаптивних безумовних та умовно-рефлекторних реакцій (адаптивна поведінка).