Визначте послідовність проходження світла оптичною системою ока:​

1). Світло надходить в око крізь рогівку (передню прозору частину зовнішньої оболонки очного яблука), яка частково фокусує світлові промені перед тим. 

2). Райдужна оболонка ока під дією м'язів стискується й розширюється, при цьому вона змінює діаметр зіниці та регулює кількість світла, що потрапляє в око. 

3). Далі світлові промені проходять через кришталик — лінзу, що фокусує їх на сітківці.

Етап 2. Рецепторне світлосприймання – процеси перетворення енергії світлових променів у нервові імпульси, що здійснюють клітини сітківки.

Збудження у фоторецепторах із зоровими пігментами породжує на сітківці дійсне зменшене перевернуте зображення.

Етап 3. Нервове проведення збудження – це сукупність процесів, які передають нервові імпульси від клітин сітківки до кори півкуль великого мозку.

Імпульси від фоторецепторів сітківки ока передаються по відростках до гліальних нейронів, аксони яких у задній частині ока об'єднуються в зоровий нерв. Зоровий шлях утворюють нервові волокна клітин сітківки в складі зорового нерва та провідних шляхів головного мозку. 

Етап 4. Кіркове формування відчуттів – це сукупність процесів аналізу й синтезу інформації, що відбуваються в зорових зонах кори півкуль и спрямовані на формування зорових відчуттів. 

Лишайники — это симбиотические ассоциации грибов (микобионт) и микроскопических зелёных водорослей и/или цианобактерий (фотобионт, или фикобионт); микобионт образует слоевище (таллом), внутри которого располагаются клетки фотобионта. Гриб в этом случае либо сумчатый, либо базидиальный, а водоросль либо зеленая, либо сине-зеленая. Поселяются лишайники обычно на голых скалах или стволах деревьев. Водоросль снабжает гриб органическими продуктами фотосинтеза, а гриб обеспечивает водой и минеральными солями.

Лишaйники растут очень медленно и чувствительно к загрязнению окружающей среды, поэтому они являются идеальным индикатором загрязнения атмосферы, особенно сернистым газом. Слоевище лишайников имеет разные формы, размеры и окраску.

Главная сфера действия лейкоцитов — защита. Они играют главную роль в специфической и неспецифической защите организма от внешних и внутренних патогенных агентов, а также в реализации типичных патологических процессов.

Все виды лейкоцитов к активному движению и могут переходить через стенку капилляров и проникать в ткани, где они поглощают и переваривают чужеродные частицы. Этот процесс называется фагоцитоз, а клетки, его осуществляющие, — фагоцитами.

Если чужеродных тел проникло в организм очень много, то фагоциты, поглощая их, сильно увеличиваются в размерах и в конце концов разрушаются. При этом освобождаются вещества, вызывающие местную воспалительную реакцию, которая сопровождается отеком, повышением температуры и покраснением пораженного участка.

Вещества, вызывающие реакцию воспаления, привлекают новые лейкоциты к месту внедрения чужеродных тел. Уничтожая чужеродные тела и поврежденные клетки, лейкоциты гибнут в больших количествах. Гной, который образуется в тканях при воспалении, — это скопление погибших лейкоцитов.