класс биология папороть нужно на все во

1.у Вологих містах переважно у лісах та луках.

2. листки більшості папоротей великі та мають сильно розсічення листки. А ще молоді листки є скручиними равликоподібні для захисту верхівкової точки.

3.Влітку на нижній стороні папороті утворюються маленькі бурі горбки. У горбках знаходяться пучки дрібних мішечків — спорангіїв, у яких дозрівають спори.

Дозрілі спори випадають зі спорангіїв. Їх розносить вітром. При потраплянні до сприятливих умов, спори проростають, утворюють заросток.

4.Статеве покоління — гаметофіт, що виростає із спори. У різноспорових папоротей роздільностатеві гаметофіти дуже редуковані. Запліднення відбувається у воді, під час дощу або роси.

5.яйцеклітини утворюються в:– середині фолікулаяєчника, Рослина любить високий рівень вологості повітря. Для цього необхідно регулярно обприскувати водою. Папороть відмінно почуває себе при температурі від 10 до 22 градусів вище нуля.Вирощування папоротей слід проводити при правильному освітленні, а саме: дана рослина в природних умовах любить тінь, в домашніх навпаки – потребує яскравого світла

6.По плівці води, що виникає між заростком і ґрунтом, сперматозоїди рухаються до яйцеклітини, відбувається запліднення і утворюється зигота. Із зиготи розвивається зародок.

7.Сучасні папороті не мають великого значення у господарській діяльності людини, хоча у недалекому минулому із них виготовля­ли ліки проти глистів. Молоді листки орляка можна використовувати в їжу, їх з цією метою навіть експортують у Япо­нію. Багато тропічних видів папоротей — це чудові декоративні рослини для озеленення приміщень.

Баклажан (Solanum melongena var. esculentum), однолетнее растение семейства пасленовых (Solanaceae), широко разводимое в теплых областях как овощная культура. Родиной этого таксона считается Индия, где баклажаны выращивают с глубокой древности. Высота травянистого стебля в среднем 60 см. Листья широкие, колючешершавые, цветки фиолетовые, обычно одиночные, диаметром 2,5-5 см. Сферический или овальный плод (ягода) , как правило, фиолетовый, но может быть пурпурным, желтоватым или полосатым; достигает в диаметре 20, а в длину 30 см. В пищу его употребляют тушеным или жареным.

Лавровый лист - самая распространенная пряность, применяемая в пищевой промышленности. Его добавляют в плавленый сыр "Московский", используют в производстве консервированных огурцов, патиссонов, томатов, овощных салатов, маринадных заливок, горчицы, соусов, щей, борщей, супов. Лавровым листом или эфирным маслом сдабривают тушенку, вареные и полукопченые колбасы.

Обладая сильным антиокислительным свойством, лавровый лист препятствует "ржавлению" рыбы, поэтому его применяют во всех рецептурах отечественных пряностей и в сочетании с импортными. Лавровый лист используют при выработке пряной и маринованной сельди, кильки пряной, сельди беломорской и натуральной, салаки, рыбных консервов в томате и др. Он входит в состав пряных смесей: грузинской "хмели-сунели", молдавских для овощных блюд и овощей в кисло-сладком маринаде, а также для маринования мяса.

В кулинарии всех стран мира этой пряностью ароматизируют супы (за исключением молочных и фруктовых), холодные мясные и рыбные закуски, тушеные или отварные блюда из мяса, рыбы, птицы, овощей, грибов, субпродуктов. Незаменим лавровый лист при солении, квашении, мариновании, копчении.

Некоторые народы используют лавровый лист в напитках и сладких блюдах. В Киргизии его кладут в напиток с медом, в Калмыкии добавляют в чай, на Кубани - в варенье из груш.