Які проблеми виникають під час створення і використання міжвидових гібридів тварин і рослин​

Ефективність селекції залежить не лише від форми штучного добору, а й від правильного вибору тієї чи іншої системи схрещування організмів – гібридизації. Гібридизація – це процес одержання нащадків внаслідок поєднання генетичного матеріалу різних клітин або організмів. Схрещування можливе як у межах одного виду (внутрішньовидова гібридизація), так і між особинами різних видів (міжвидова, або віддалена гібридизація). Внутрішньовидове схрещування буває спорідненим і неспоріднеким.

Споріднена гібридизація (інбридинг) – це внутрішньовидове схрещування близькоспоріднених форм, яке веде до підвищення гомозиготності нащадків. Застосовують цю форму гібридизації для того, щоб виявити в популяції цінні сполучення генів і закріпити їх у нащадків. При цьому треба враховувати і негативні наслідки: часте виникнення інбридної депресії (пригнічення життєдіяльності внаслідок переходу більшості генів у гомозиготний стан) і небезпека втрати цінних генів, які були у предків. З кожним новим поколінням гомозиготність нащадків підвищується (самозапилення призводить майже до повної (99,9%) гомозиготизації вже в 10-му поколінні). Інбридинг забезпечує розкладання популяції на ряд генетично різних чистих ліній.

Неспоріднена гібридизація (аутбридинг) – це внутрішньовидове схрещування ліній, сортів, порід, яке зазвичай веде до підвищення гетерозиготності нащадків. Використовується аутбридинг для поєднання в нащадків цінних спадкових властивостей різних ліній (міжлінійне схрещування), сортів (міжсортова гібридизація), порід (міжпорідна гібридизація). Одним з результатів неспорідненої гібридизації є підвищененя гетерозиготності нащадків. Унаслідок пригнічення дії шкідливих рецесивних генів (депресії), які були в батьківських форм у гомозиготному стані, у гібридів першого покоління виникає гетерозис.

Міжвидова (віддалена) гібридизація – схрещування особин, які належать до різних видів і навіть родів з метою поєднання в гібридів цінних спадкових ознак представників різних видів. Ця форма гібридизації часто супроводжується безплідністю гібридів, що обумовлено відсутністю можливості кон'югації між гомологічними хромосомами. Неможливість схрещування організмів різних видів долається використанням штучного запліднення, поліплоїдизації, соматичною гібридизацією із застосуванням методів клітинної та генетичної інженерії. Найчастіше використовується в селекції рослин, оскільки більшість рослин не мають статевих хромосом. Подолання стерильності рослинних гібридів можливе за рахунок методу поліплоїдизації. Віддалену гібридизацію застосовують і у тваринництві для створення нових порід тварин. Наприклад, завдяки схрещуванню диких баранів архарів (2n = 54) з тонкорунними вівцями (2n = 54) селекціонер-генетик Μ. М. Батурін одержав нову породу – архаромеринос. Тварини цієї породи поєднують у собі низку господарсько- цінних ознак і відрізняються доброю плодючістю. Проблему розмноження міжвидових тваринних гібридів у селекції тварин розв'язують на сьогодні із застосуванням методів клітинної інженерії, клонування.

Прикладами віддалених гібридів є рафанобросіка (капустяно-редьковий гібрид), культурна слива (алича і терен), тритікале (пшенично-житній гібрид), бістер (білуга і стерлядь), мул (гібрид кобили та осла), ішак (гібрид ослиці та коня), нар (гібрид двогорбого та одногорбого верблюдів), сарлик (гібрид яка і ВРХ), зубробізон (гібрид зубрів з бізонами) та ін.

Объяснение:

Практическое использование закономерностей модификационной изменчивости имеет большое значение в растениеводстве и животноводстве, так как позволяет предвидеть и заранее планировать максимальное использование возможностей каждого сорта растений и породы животных (например, индивидуальные показатели достаточного количества света для каждого растения). Создание заведомо известных оптимальных условий для реализации генотипа обеспечивает их высокую продуктивность.    Тоесть все какие либо изменения влияют на рекцию растении и животных ниже я привел пример.

Норма реакции имеет предел для каждого вида - например, усиленное кормление приведет к увеличению массы животного, однако она будет находиться в пределах нормы реакции, характерной для данного вида или породы. Норма реакции генетически детерминирована и наследуется. Для разных изменений есть разные пределы нормы реакции. Например, сильно варьируют величина удоя и продуктивность злаков (количественные изменения). 
Например, пшеница, растущая на одном поле, может сильно отличаться количеством колосьев и колосков в силу различных показателей почвы, увлажненности на поле.

Гіпофіз – головна ендокринна залоза, що виробляє гормони (біологічно активні речовини), які безпосередньо керують функціями інших ендокринних залоз (щитовидною залозою, корою надниркових залоз,статевими залозами), а також мають вплив на кістково-м’язову систему, жирову тканину, водно-електролітний баланс (баланс води і солей в організмі).

Вироблення гіпофізарних гормонів контролюється гормонами гіпоталамуса. Гіпоталамус - це дуже важлива область центральних відділів головного мозку, яка знаходиться над гіпофізом.

Гіпоталамус виробляє ліберини (речовини, які стимулюють синтез гормонів) і статини(речовини, які пригнічують синтез гормонів).