Вплив довкілля на гени вивчає 2) Робота гена регулюється за до транскипційних факторів та генів-

Група науковців довела, що восьминоги та інші головоногі молюски здатні редагувати власну іРНК для регуляції синтезу білків, не змінюючи самих генів. У такий б відбуваються швидка модифікація білків і зміна їхніх функцій, що забезпечує пластичність поведінки. А що таке гени і як регулюється їхня активність?

ЗМІСТ

Як організована діяльність генів?

ГЕН (від грец. genos — рід, походження) — це ділянка ДНК, що містить інформацію про первинну структуру молекули білка або РНК. Зазначимо, що є група неклітинних форм життя, в яких генетична інформація записана на РНК. Це РНК-вмісні віруси й віроїди.

Кожен ген містить кодувальну послідовність, де записана інформація про продукт, та певний набір регуляторних елементів, що контролюють його діяльність. Регуляторні послідовності можуть перебувати як у безпосередній близькості від кодувальної послідовності нуклеотидів (наприклад, промотори — ділянки, з яких починається транскрипція), так і на відстані (наприклад, енхансери — ділянки, що посилюють транскрипцію).

 

Накопичені знання про гени зумовлюють існування декількох варіантів класифікації. За розташуванням у клітинах виокремлюють ядерні гени й цитоплазматичні гени (розташовані в мітохондріях і хлоропластах).

За функціональним значенням гени поділяють на структурні й регуляторні. Структурні гени кодують білок або РНК, а регуляторні визначають початок, швидкість й послідовність процесів синтезу РНК на матриці ДНК. Розміри регуляторних генів, як правило, незначні — кілька десятків пар нуклеотидів, структурних — сотні й тисячі нуклеотидів.

За функціональним продуктом експресії виокремлюють білкові гени і РНК-гени. Білкові гени містять інформацію про первинну структуру білка, для біосинтезу на основі цих генів утворюються іРНК(або матричні мРНК). РНК-гени кодують велику кількість різних видів РНК, які не піддаються трансляції. Це транспортні РНК (тРНК), рибосомні РНК (рРНК), маленькі ядерні РНК (мяРНК), мікро-РНК (мкРНК).

За активністю розрізняють конститутивні й неконститутивні гени. Конститутивні гени — це гени, що є постійно активними, через те що білки, які ними кодуються, необхідні для постійної клітинної діяльності. Ці гени забезпечують синтез білків, ферментів і не потребують спеціальної регуляції. У багатоклітинних еукаріотів їх ще називають «генами домашнього господарства». Неконститутивні гени — це гени, які стають активними лише тоді, коли білок, який вони кодують, потрібний клітині. Вони регулюються клітиною або організмом і за участі кодованих білків забезпечують диференціацію клітин. Ці гени у клітинах еукаріотів називають «генами розкоші».

 

Отже, гени — це не тільки ділянки ДНК, що містять певну інформацію, а й система елементів, що забезпечує експресію цієї інформації.

Яке значення має регуляція активності генів для клітин?

РЕГУЛЯЦІЯ АКТИВНОСТІ ГЕНІВ — це складна сукупність молекулярних механізмів, завдяки яким клітини можуть збільшувати або зменшувати кількість функціональних продуктів експресії певних генів у відповідь на зміну зовнішніх умов. Життя будь-якої клітини визначається сукупністю її генів. Завдяки генам здійснюється будь-який прояв та будь-які зміни життєдіяльності на впливи чинників середовища. Клітина живе в змінних умовах середовища і має реагувати на ці впливи змінами своїх біохімічних процесів. Саме регуляція активності генів і забезпечує цю мінливість клітин без змін генотипу. А це, в свою чергу, зумовлює гнучкість властивостей живих систем і можливість пристосування до зміни умов середовища. Існує навіть наука про такі механізми — епігенетика.

Епігенетика — наука, що вивчає зміни експресії генів, що зумовлені механізмами, не пов'язаними зі змінами послідовності нуклеотидів ДНК. Такі зміни можуть залишатися видимими впродовж декількох клітинних поколінь або навіть кількох поколінь живих організмів. Якщо генетика вивчає процеси, що ведуть до змін у генах організмів, то епігенетика досліджує зміни активності генів, за яких структура ДНК залишається незмінною. Епігенетика вивчає процеси, що активують або пригнічують активність генів у відповідь на приймання їжі, фізичне навантаження, стрес тощо.

 

Вперше механізми зміни активності генів пояснили французькі науковці Ф. Жакоб і Ж. Моно у 1961 р. Вони запропонували концепцію оперона, згідно з якою на активність структурних генів у прокаріотичних клітинах впливає регуляторний ген, що відповідає за синтез регуляторних білків (іл. 94). Ці білки блокують транскрипцію, але з появою в клітині певного субстрату (наприклад, молочного цукру — лактози) вони інактивуються, що уможливлює транскрипцію й утворення функціонального продукту. Цим продуктом є ферменти, що розщеплюють лактозу й сприяють її засвоєнню.

Объяснение:

Лесную полосу или участок леса, на которых с человеческих усилий высаживаются молодые деревья или саженцы, называют «лесопосадками». также они считаются одними из важнейших источников такой лесной продукции, как топливная древесина, волокно, кругляк и т. п. проект лесопосадки может включать в себя как коренные, так и экзотические виды растений. таким лесопосадкам отводится одна из основных ролей в сохранении культурной и социальной ценности лесов, так как площадь природных лесов, в последнее время, часто попадает под штучное сокращение. причинами создания лесопосадок могут быть как социально- и производственные интересы, так и необходимость сохранения и защиты лесной растительности. в связи с последней причиной создания таких лесопосадок во всех цивилизованных странах большое внимание уделяется производству леса путем восстановления деревьев лесопосадок, а также во многих лесах существует запрет на любой вид хозяйственной деятельности. есть и такие страны, где лес имеет участки, которые никогда не подвергались человеческому влиянию. в германии такие леса называют «урвальд», что в переводе означает «древний» или «первобытный» лес, где многие хвойные деревья, такие как ель, доживают до 400 лет. сами же леса значительно влияют на погодные условия, климат и процессы, которые происходят не только на земной поверхности, а также и внутри самой земли. огромное влияние оказывают леса и на здоровье человека. ведь в воздухе естественного леса имеется более 300 наименований разнообразных соединений, так же растительность способна активно поглощать и преобразовывать атмосферные загрязнения. сосна, можжевельник и ель самой большой окисляющей способностью. наши предки использовали лесную растительность в разных хозяйственных целях: в качестве дров (как источник энергии), как источник пищи (мед, ягоды, грибы, птицы, звери). в наше время растительность лесов используют чаще как строительный материал или как сырье для производства. поэтому необходимо регулярно восстанавливать объем вырубки леса, так как постепенное уменьшение лесной растительности может к экологической катастрофе.

ответ:Менструа́льный цикл (от лат. menstruus «месячный «цикл»; ежемесячный») — это регулярное естественное изменение, которое происходит в женской репродуктивной системе (особенно в матке и яичниках), что делает беременность возможной[1][2]. Цикл необходим для производства ооцитов и для подготовки матки к беременности[1]. Менструальный цикл происходит из-за подъема или падения гормонов[3]. Этот цикл приводит к утолщению слизистой оболочки матки и росту яйцеклетки (что необходимо для беременности)[3]. Яйцо выпускается из яичника около четырнадцатого дня в цикле; утолщенная слизистая оболочка матки обеспечивает питательные вещества для эмбриона после имплантации[3]. Если беременность не наступает, подкладка выпущена, что известно как менструация[3].До 80% женщин сообщают о наличии некоторых симптомов в течение одной-двух недель до менструации[4]. Общие симптомы включают прыщи, вздутие живота, чувство усталости, раздражительность и изменения настроения[5]. Эти симптомы мешают нормальной жизни и поэтому квалифицируются как предменструальный синдром у 20-30% женщин. У 3-8% они тяжелые[4].Первый период обычно начинается в возрасте от двенадцати до пятнадцати лет, момент, известный как менархе[6]. Он может иногда начинаться уже в восемь, и такое начало все еще может быть нормальным[3]. Средний возраст первого периода, как правило, позже в развивающихся странах и раньше в развитых странах. Типичная продолжительность времени между первым днем одного периода и первым днем следующего составляет от 21 до 45 дней у молодых женщин и от 21 до 35 дней у взрослых (в среднем 28 дней)[3][7]. Менструация прекращается после менопаузы, которая обычно происходит в возрасте от 45 до 55 лет[8]. Кровотечение обычно длится от 3 до 7 дней[3].Менструальный цикл зависит от гормональных изменений[3]. Эти изменения меняют с гормональной контрацепции, чтобы предотвратить беременность[9]. Каждый цикл можно разделить на три фазы в зависимости от событий в яичнике (цикл яичников) или в матке (цикл матки)[1]. Яичниковый цикл состоит из фолликулярной фазы, овуляции и лютеиновой фазы, тогда как маточный цикл делится на менструацию, пролиферативную фазу и секреторную фазу.Менструальный цикл характерен для человека, некоторых других приматов[10], китов.

Менструальный цикл включает три фазы: менструальнуюПерейти к разделу «#Фолликулярная/менструальная фаза», пролиферативнуюПерейти к разделу «#Овуляторная/пролиферативная фаза» и секреторнуюПерейти к разделу «#Лютеиновая/секреторная фаза».[11].