От чего зависит строение нервной системы, почему она разная у всех животных

1. Возбудимость, реактивность и проводимость характеризуются как функции бремени, т. е. это процесс, возникающий от раздражения до проявления ответной деятельности органа.

Согласно электрической теории распространения нервного импульса в нервном волокне он распространяется за счет перехода локальных очагов возбуждения на соседние неактивные области нервного волокна или процесса распространяющейся деполяризации потенциала действия, представляющего подобие электрического тока. В синапсах протекает другой - химический процесс, при котором развитие волны возбуждения - поляризации принадлежит медиатору ацетилхолину, т. е. химической реакции.

Скорость и проведение нервного импульса у беспозвоночных составляет 0,3-1,0 см/с у губок, 4-15 см/с у медузы, а у позвоночных животных она достигает 90-120 м/с.

2. Нервная система обладает свойством трансформации и генерации энергий внешней и внутренней среды и преобразования их в нервный процесс. По И.П. Павлову, нервная система - тончайший на нашей планете, невообразимо сложнейший инструмент связи организма с внешней средой.

3. К особенно важному свойству нервной системы относится свойство мозга хранить информацию в процессе не только онто-, но и филогенеза.

Наземні тварини помірних широт вимушені пристосовуватися до значних коливань температури в їх середовищі проживання. Від спеки тварини рятуються в нірках, у тіні дерев. Ссавці охолоджують своє тіло, випаровуючи воду через епітелій ротової порожнини (собака) або під час потіння (людина). З наближенням холодів шерсть звірів густішає, вони накопичують під шкірою запаси жиру. З настанням зими деякі з них, наприклад бабаки і їжаки, впадають у сплячку, що допомагає їм пережити зимову нестачу їжі. Рятуючись від зимового голоду, деякі пта­хи (журавлі, шпаки) відлітають до теплих країв.

У водних мешканців органами дихання є зябра, які можуть бути вивернутими назовні. Зябра представляють із себе здебільшого розгалужені найтонші дихальні поверхні, пронизані густою сіткою кровоносних капілярних судин (у личинок земноводних). Найбільш ефективно відбувається вилучення кисню з води зябрами риб. В основі їх роботи лежить явище протитоку: кров у капілярах зябрових пелюсток тече в напрямку, протилежному току води, що омиває зябра.

У деяких видів гається комбінування водного і повітряного дихання (наприклад, дводишні риби).