У яких випадках мутагенні фактори можуть стати концерогенними?​

Види мутагенезу

Розрізняють такі види мутагенезу:

природний (спонтанний), що відбувається внаслідок дії зовнішніх чинників середовища або фізіолого-біохімічних змін у живому організмі;

штучний (індукований), зумовлений спрямованою дією різних фізичних або хімічних чинників для одержання мутацій.

Найважливішими характеристиками мутагенезу є частота виникнення мутацій та їхня специфічність, тобто можливість повторного одержання однакових мутацій внаслідок дії одного і того самого чинника. Як правило, хімічні і фізичні мутагенні чинники навіть за високої частоти характеризуються низькою специфічністю. Штучний мутагенез залежить від дози і концентрації чинника (мутагена), тривалості його дії, наявності систем репарації пошкоджень у генетичному матеріалі (ДНК), а також відповідності мутацій конкретним умовам середовища (адаптивні мутації). Мутагенез може проявлятися відразу після дії чинника або із затримкою у часі, яка може тривати навіть кілька поколінь.

мутагенезу

1) Неспрямований мутагенез

Методом неспрямованого мутагенезу до послідовності ДНК вносяться зміни з певною ймовірністю. Мутагенними факторами можуть бути різноманітні хімічні і фізичні впливи – мутагенні речовини, ультрафіолет, радіація. Після отримання мутантних організмів здійснюють виявлення (скринінг) та добір тих, які задовольняють меті мутагенезу. Неспрямований мутагенез є трудомістким та його проведення виправдане, якщо розроблена система скринінгу мутантів.

2) Спрямований мутагенез

При спрямованому (сайт-специфічному) мутагенезі зміни у ДНК вносяться у наперед відомий сайт. Для цього синтезують короткі одноланцюгові молекули ДНК (праймери), комплементарні цільовій ДНК за виключенням місця мутації.

3) Мутагенез за Кункелем

Для бактеріальної плазміди (позахромосомної кільцьової ДНК) отримують уридинову матрицю, тобто таку саму молекулу, в якій залишки тиміну замінені на урацил. Праймер утворюють на матриці, проводять його добудову in vitro за до полімерази до кільцьової ДНК, які комплементарна уридиновій матриці. Трансформують двохланцюгову гібридну ДНК бактеріальної клітини, всередині якої уридинова матриця руйнується як чужорідна та на мутантній одноланцюговій кільцьовій ДНК добудовують другий ланцюг. Ефективність такого мутагенезу становить менше 100%.

4) Мутагенез за до полімеразної ланцюгової реакції (ПЦР)

ПЦР дозволяє здійснювати сайт-спрямований мутагенез з використанням пари праймерів, які несуть матрицю, а також випадковий мутагенез. В останньому випадку помилки у послідовність ДНК вносяться полімеразою в умовах, які знижують її специфічність.

Значення

Один з найважливіших прийомів експериментальної генетики. Мутагенез широко використовується для вивчення білків і поліпшення їх властивостей (спрямованої еволюції). У селекції мутагенез використовують для отримання перспективних мутантів тварин, рослин і мікроорганізмів. Мутагенез, як інструмент мінливості, вважається одним із рушійних чинників еволюції.

Канцероген, він же карціноген - хімічна (речовина) чи фізична (випромінювання) вплив на організм людини або тварини, що підвищує ймовірність виникнення злоякісних новоутворень (пухлин).

Плоские черви, в отличие от Кишечнополостных, относятся к трехслойным животным. Их тело, кроме эктодермы и энтодермы, обязательно включает и производные мезодермы (см. гл. 3 § 8). В теле червей производные мезодермы -мышцы и соединительная ткань (паренхима) располагаются между эктодермальными покровами и энтодермальной кишкой. Кроме того, Плоские черви - двустороннесиммет-ричные животные. Через их тело уже нельзя провести ось вращения. Для того чтобы все точки на поверхности тела совпали, животное нужно повернуть на 360 С. Но зато через тело таких животных можно провести вертикально расположенную плоскость в продольном направлении, которая рассекает его на две практически зеркальные половинки - правую и левую. 
Любое иное положение такой плоскости (поперечное, горизонтальное) приведет к тому, что отсекаемые участки будут заметно отличаться друг от друга. У двустороннесимметричных животных можно выделить передний конец тела, отличающийся от заднего конца, а также спинную и брюшную поверхность тела, тоже не идентичные друг другу. Брюшная сторона обращена к поверхности, на которой располагается организм. 
Эти две особенности организации - трехслойность и двусторонняя симметрия - становятся общими и для всех остальных беспозвоночных и позвоночных животных. 
Непосредственно для Плоских червей характерны следующие признаки. Они обладают хорошо выраженным кож-но-мускулъным мешком. Все промежутки между внутренними органами заполнены рыхлой соединительной тканью -паренхимой. Полость тела, соответственно, отсутствует. Пищеварительная система слепо замкнута, наружу она открывается только ротовым отверстием. У ряда паразитических видов пищеварительная система вторично исчезает. Дыхательная и кровеносная системы отсутствуют. У плоских червей впервые появляется специальная выделительная система. В составе нервной системы также впервые появляется мозг - нервный узел, или ганглий. Органы чувств представлены глазами, органом равновесия и специальными чувствительными клетками, воспринимающими химические, механические и прочие типы сигналов. Половая система в большинстве случаев гермафродитна, т. е. в одной особи представлены женские и мужские половые органы. Размножаются Плоские черви преимущественно половым путем, хотя отдельные представители сохранили к бесполому размножению. 
В состав типа входит несколько классов. Класс Ресничные черви представлен преимущественно свободноживущи-ми видами. Классы Сосальщики и Ленточные черви, или Цестоды - исключительно паразитические формы. 
Строение. Форма тела и размеры. Большинство Плоских червей обладает уплощенным листовидным телом, сплющенным в спинно-брюшном направлении (отсюда и название типа). У Ресничных оно не расчленено и, как правило, не несет никаких придатков. Иногда, как у молочной планарии, на переднем конце, по бокам присутствуют небольшие лопастевидные выросты - щупальца. У паразитов развиваются специальные органы прикрепления - присоски. У Сосальщиков их две - ротовая, расположенная на переднем конце тела, и брюшная. У Ленточных червей четыре присоски несет головка, образующая передний конец длинного лентовидного тела, состоящего из большого количества прямоугольных члеников. 
Самые мелкие ресничные черви иногда не превышают в длину 1 мм. Длина же обычного цепня (Ленточные черви), поселяющегося в пищеварительной системе человека, может достигать 10-12 м. 
Кожно-мускульный мешок. В состав кожно-мускульно-го мешка входят покровы и подстилающие их слои мышц. У Ресничных червей покровы представлены ресничным эпителием, возникающим из эктодермы зародыша. Снизу слой эпителиальных клеток подстилается базальной пластинкой, с которой прочно связаны следующие друг за другом слои мышц - кольцевых и продольных, располагающиеся соответственно в поперечном и продольном направлениях. Это взаимно перпендикулярное расположение мышечных пучков у Плоских червей еще очень напоминает расположение мускульных отростков клеток эктодермы и энтодермы полипов Кишечнополостных. 
Самые мелкие Ресничные

    1. Деление клеток — основа роста и размножения организмов, передачи наследственной информации от материнского организма (клетки) к дочернему, что обеспечивает их сходство. Деление клеток образовательной ткани — причина роста корня и побега верхушками.   2. Ядро и расположенные в них хромосомы с генами — носители наследственной информации о признаках клетки и организма. Число, форма и размеры хромосом, набор хромосом — генетический критерий вида. Роль деления клетки в обеспечении постоянства числа, формы и размера хромосом. Наличие в клетках тела диплоидного (46 у человека), а в половых — гаплоидного (23) набора хромосом. Состав хромосомы — комплекс одной молекулы ДНЯ с белками. 3. Жизненный цикл клетки: интерфаза (период подготовки клетки к делению) и митоз (деление).