мне никак написать...Трудно..И очень устала. ​

2 задание - второй вариант - это крот

кроты не могут грызть землю зубами, поэтому обитают в основном в местах с мягкой рыхлой почвой — в лесах, на лугах. Кормовые ходы узкие и длинные, летом они расположены близко от поверхности, на глубине 2-5 см, зимой глубже.

У них лапы с мощными когтями, что бы рыть норы, шерсть  изгибается в обе стороны. Это позволяет ему двигаться задом в тесной норе. Хорошо развито обоняние и слух, чтобы находить пищу и противников, которых он может разрезать своими мощными резцами.

2 задание - первый вариант - это морж

Морж — уникальное животное Арктики. Обитает в условия северных морей, т е холодная вода, низкие температуры, лед и снежный покров.

Моржи обитают на западных и восточных берегах Гренландии, на Шпицбергене и в Исландии,  на Новой Земле и в Карском море. Большое скопление моржей наблюдается в районе Берингова пролива и в Чукотском море.

Как у существа, обитающего в море, у моржа конечности превратились в ласты. Форма тела стала обтекаемая. Все вместе это позволяет ему быстро и легко передвигаться в воде, не смотря на большой вес.

Мощные бивни перепахивать животным дно в поисках еды, а в холодное время года вылезти и удержаться на льдине во время отдыха. Моржи втыкают в льдину бивни и удерживаются на ней.

Задание 1.

1. колючки у ежа   - иглы ежа - это основной его панцирь и  главная его защита. При опасности ёж сворачивается  клубком и выставляет свои иглы.

2. тело рыб покрыто слизью - слизь обеспечивает рыбе скользкость тела, что  уменьшает трение при плавании и ей легче передвигаться в воде.  Кроме того, слизь создает на поверхности тела рыбы изолирующий слой,  препятствуя проникновению бактерий, грибков и паразитов, вредных веществ.

3. крылья у птиц  - птичье крыло — парная передняя конечность у птиц,  которая  позволяет создавать подъёмную силу. Крылья придают птицам к полёту. У водных нелетающих птиц (пингвины) крылья могут служить в качестве ласт.

4. ласты у тюлени - тюлень хлопает ластами для  привлечения внимания женской особи, а заодно продемонстрировать свою силу конкурентам. и конечно же для передвижения по суше и для плавания в воде.

5. окраска у зебры.  - Каждая зебра имеет свой уникальный рисунок, подобно отпечаткам  пальцев, и животные могли бы запоминать и узнавать друг друга по индивидуальным узорам: например, детеныш мог бы запоминать полоски на матери.  Наличие полосок связано с насекомыми-кровососами, которые, однотонные поверхности предпочитают полосатым, а так же с нагревом тела в зависимости от цвета полоски.

6. жабры у рыбы - жабры-такой же орган дыхания рыб, как у человека легкие.  Через них происходит кислородный обмен и рыба "дышит". Неторые рыбы могут дышать как атмосферым воздухом, так и жабрами

7. подкожный жир у моржа - слой подкожного жира выполняет  термическую функцию, т.е. жир позволяет этим животным сохранять тепло и не замерзать.

8. слизистое тело дождевого червя -  Это обеспечивает гладкость поверхности кожи и облегчает скольжение червя при движении.

Полимерия – это такое взаимодействие генов, при котором несколько генов из разных аллельных пар отвечают за наследование одного и того же признака, то есть, это взаимодействие множественных генов или полигенов. Действие полигенов обычно чаще всего является суммирующим, то есть, степень проявления данного признака зависит от числа доминантных аллелей этих генов, например, признак будет выражен более интенсивно при генотипе А1А1А2А2, чем при А1а1А2а2.Особенностью количественных признаков является то, что различия по ним между организмами очень небольшими и требуют точных измерений.В качестве примера полимерного действия генов является наследование цвета кожи у человека, причём тёмный цвет кожи у человека зависит от двух пар доминантных генов, рецессивные аллели этих генов обуславливают светлый цвет кожи, значит, чем больше в генотипе, тем темнее кожа и наоборот. Дети от брака негра и белой женщины будут мулаты (А1а1А2а2). Р:   А1А1А2А2     ×   а1а1а2а2       негр                     бел.G:   А1А2                   а1а2F1:     А1а1А2а2           мулатВ F2 вероятность рождения негра или белого ребёнка равна 1/16, остальные генотипы попадают в промежуточные фенотипические классы

Вірус (лат. virus - «отрута»[2]) - неклеточный інфекційний агент, який може відтворюватися тільки усередині живих клітин[комм. 2]. Віруси вражають всі типи організмів, від рослин і тварин, бактерій і архей[3] (віруси бактерій зазвичай називають бактеріофагами). Виявлені також віруси, що вражають інші віруси (віруси-сателіти).

З часу публікації у 1892 році статті Дмитра Іванівського, описує небактеріальний патоген рослин тютюну, і відкриття у 1898 році Мартіном Бейеринком вірусу тютюнової мозаїки[4] було детально описано понад 5 тисяч видів вірусів[5], хоча припускають, що їх існують мільйони[6]. Віруси виявлені майже в кожній екосистемі на Землі, будучи найчисленнішою біологічною формою[7][8]. Вивченням вірусів займається наука вірусологія, розділ мікробіології.

Вірусні частинки (віріони) складаються з двох чи трьох компонентів: генетичного матеріалу у вигляді ДНК або РНК (деякі, наприклад мімівіруси, мають обидва типи молекул); білкової оболонки (капсида), захищає ці молекули, і, в деяких випадках, - додаткових ліпідних оболонок. Наявність капсида відрізняє віруси від вирусоподобных інфекційних нуклеїнових кислот - вироидов. В залежності від того, яким типом нуклеїнової кислоти представлений генетичний матеріал, виділяють ДНК-вмісні віруси і РНК-вмісні віруси; на цьому принципі заснована класифікація вірусів по Балтімору. Раніше до вірусів також помилково відносили пріони, однак згодом виявилося, що ці збудники являють собою особливі інфекційні білки і не містять нуклеїнових кислот. Форма вірусів варіює від простої спіральної та ікосаедрічеськой до більш складних структур. Розміри середнього вірусу становлять близько однієї сотої розмірів середньої бактерії. Більшість вірусів занадто малі, щоб бути чітко помітними під світловим мікроскопом.

Віруси є облігатними паразитами, так як не здатні розмножуватися поза клітиною. Поза клітини вірусні частки не виявляють ознаки живого і ведуть себе як частинки біополімерів. Від живих організмів, які є внутрішньоклітинними паразитами, віруси відрізняються повною відсутністю основного енергетичного обміну і відсутністю найскладнішого елемента живих систем - апарату трансляції (синтезу білка), ступінь складності якого перевищує таку самих вірусів.

Поява вірусів на еволюційному древі життя неясно: деякі з них могли утворитися з плазмід, невеликих молекул ДНК, здатних передаватись від однієї клітини до іншої, в той час як інші могли статися від бактерій. В еволюції віруси є важливим засобом горизонтального переносу генів, що зумовлює генетичне різноманіття[9].

Віруси поширюються багатьма віруси рослин часто передаються від рослини до рослини комахами, що харчуються рослинними соками, наприклад, попелицями; віруси тварин можуть поширюватися комахами, такі організми відомі як переносники. Вірус грипу поширюється повітряно-крапельним шляхом при кашлі та чханні. Норовірус і ротавірус, зазвичай викликають вірусні гастроентерити, передаються фекально-оральним шляхом при контакті з зараженою їжею або водою. ВІЛ є одним з декількох вірусів, що передаються статевим шляхом і при переливанні зараженої крові. Кожний вірус має певну специфічність до господарів, определяющуюся типами клітин, які він може інфікувати. Коло господарів може бути вузьким або, якщо вірус вражає багато видів, широкий[10].

У тварин вірусні інфекції викликають імунну відповідь, яка найчастіше призводить до знищення хвороботворного вірусу. Імунна відповідь також можна викликати вакцинами, що дають активний набутий імунітет проти конкретної вірусної інфекції. Однак деяких вірусів, у тому числі і збудників Сніду та вірусних гепатитів, вдається вислизнути від імунної відповіді, викликаючи хронічну хворобу. Антибіотики не діють на віруси, проте було розроблено декілька противірусних препаратів.