Конспект про будову лишайників.Допоміжіть будь ласка це 6 клас ів.

Лишайники складаються з:

Верхнього корового шару, серцивини, нижнього корового шару, ризоїдів та клітин водоростей або ціанобактерій.

ответ:Це своєрідна група організмів, які складаються з двох різних компонентів — гриба (представники аскоміцетів, базидіоміцетів, фікоміцетів) та водорості (зелені — цистокок, хлорокок, хлорела, трапляються кладофора, пальмела). Замість водоростей до складу деяких лишайників входять ціанобактерії (носток, глеокапса, хроокок). Усі ці організми утворюють симбіотичне співжиття, що характеризується особливими морфологічними типами та фізіолого-біохімічними процесами.

Лишайники відрізняються від інших організмів такими рисами:

симбіотичне співжиття двох різних організмів — гетеротрофного гриба (мікобіонт) й автотрофної водорості (фікобіонт). Лишайникове співіснування постійне та історично зумовлене, а не випадкове, короткочасне. У справжньому лишайнику гриб і водорість вступають у тісний контакт, грибний компонент оточує водорість і може навіть проникати в її клітини;

специфічні морфологічні форми зовнішньої та внутрішньої будови;

фізіологія гриба та водорості у слані лишайника багато в чому відрізняється від фізіології вільноживучих грибів і водоростей;

специфічною є біохімія лишайників: вони утворюють вторинні продукти обміну, які невідомі в інших групах організмів;

б розмноження;

реагування на екологічні умови.

Лишайники не мають типового зеленого забарвлення, у них немає диференційованих органів, тіло їх складається зі слані. Забарвлення лишайників сірувате, зеленувато-сіре, світло- або темно-буре, рідше жовте, оранжеве, біле, чорне. Забарвлення зумовлене пігментами, що містяться в оболонках гіфів гриба, рідше — у цитоплазмі. Колір лишайників може залежати також від забарвлення лишайникових кислот, що відкладаються у вигляді кристалів або зерен на поверхні гіфів.

Внутрішня будова лишайників. За анатомічною будовою розрізняють лишайники двох типів. В одного з них водорості розкидані по всій товщі слані та занурені в слиз, який виділяє водорість (гомеомерний тип). Це найпримітивніший тип. Така будова характерна для тих лишайників, фітобіонтом яких є ціанобактерії — носток, глеокапса тощо. Вони утворюють групу слизуватих лишайників.

У лишайників гетеромерного типу на поперечному зрізі під мікроскопом можна розрізнити кілька шарів. Зверху розташована верхня кора, що має вигляд переплетених, тісно зімкнених грибних гіфів. Під нею гіфи розташовані рихліше, між ними містяться водорості — це гонідіальний шар. Нижче грибні гіфи розміщені ще рихліше, великі проміжки між ними заповнені повітрям — це серцевина; За серцевиною розташована нижня кора, яка за будовою подібна до верхньої. Через нижню кору із серцевини проходять пучки гіфів, які й прикріплюють лишайник до субстрату. У кіркових лишайників нижньої кори немає і грибні гіфи серцевини зростаються безпосередньо із субстратом. У кущистих радіально побудованих лишайників на периферії

поперечного розрізу міститься кора, під нею — гонідіальний шар, а всередині — серцевина. Кора виконує захисну та зміцнювальну функції. На нижньому корковому шарі лишайників звичайно утворюються органи прикріплення. Іноді вони мають вигляд тонких ниток, що складаються з одного ряду клітин. їх називають ризоїдами. Ризоїди можуть з’єднуватись, утворюючи ризощальні тяжі. У деяких листуватих лишайників слань прикріплюється за до короткої ніжки (гомфа), розташованої в центральній частині слані.

Объяснение:

Хорошо, я с удовольствием помогу тебе составить подробный ответ на этот вопрос.

Во-первых, давай разберемся, что такое ланцетники. Ланцетники – это кислородная фотосинтезирующая водоросль, которая принадлежит к группе стрекательных водорослей. Они обитают в пресноводных водоемах, таких как озера, пруды, реки и болота.

Теперь перейдем к особенностям строения ланцетников. У них есть множество мелких одноклеточных организмов, называемых хламидомонадами, которые образуют железистые нити. Эти нити позволяют ланцетникам крепиться к поверхностям, таким как субстраты или другие водоросли.

Еще одна особенность строения ланцетников – это их форма. Они представляют собой длинные и узкие трубчатые структуры, напоминающие ланцет в форме. Именно из-за этой формы они получили свое название.

Теперь давай обсудим образ жизни ланцетников. Они являются аутотрофными организмами, что означает, что они способны производить собственную пищу при помощи фотосинтеза. Они поглощают с помощью хлоропластов солнечный свет и превращают его в энергию, которая необходима для их жизнедеятельности.

Ланцетники также могут воспроизводиться двумя разными способами. Одним из них является размножение аспорообразованием, когда они образуют особые клетки – аспоры. Эти аспоры способны сохраняться в течение длительного времени и выживать в сухих условиях. Другим способом размножения является деление клетки, когда одна клетка делится на две и образуется новый организм.

Вот теперь у нас есть полный ответ об особенностях строения и образа жизни ланцетников. Мы рассмотрели их строение, включая форму трубчатых нитей и наличие хламидомонад. Также мы обсудили их образ жизни, который включает фотосинтез, размножение аспорообразованием и деление клетки.

Здравствуйте ученик!

На самом деле, я учитель, а не врач, но я постараюсь представить себя в роли врача экспедиции на незнакомой планете. Если бы я оказался в такой ситуации, где у одного или нескольких членов экспедиции обнаружили неизвестное заболевание, я бы выполнил следующие действия.

Во-первых, я бы изолировал заболевшего от остальной группы, чтобы предотвратить распространение инфекции. Затем, я бы провел осмотр заболевшего и попытался установить симптомы и характер заболевания. Если бы у меня было медицинское оборудование и лекарства, я бы провел необходимые медицинские исследования для определения причины заболевания и разработки эффективного лечения.

Если бы у меня не было достаточного оборудования или лекарств, я бы обратился к моим коллегам в других экспедициях или на Земле для помощи и совета. Возможно, им удалось бы найти подобные случаи или у них были бы необходимые ресурсы для борьбы с заболеванием.

Также я бы организовал собрание со всем экипажем, чтобы ознакомить их с ситуацией и дать рекомендации по профилактике заболевания. Я бы сообщил им о правилах гигиены и обеспечил доступ к средствам индивидуальной защиты, таким как маски и перчатки.

Очень важно также провести мониторинг заболевших, чтобы отслеживать динамику и прогресс заболевания, а также определить возможные пути его распространения на планете. Ведь на этой планете это может быть новый вид инфекции, и нам важно узнать как можно больше о нем, чтобы разработать стратегию борьбы.

В то же время, я бы стремился поддерживать психологическое равновесие всего экипажа. Быть в незнакомом месте, с неизвестным заболеванием, может вызывать страх и тревогу. Я бы регулярно проводил собрания, где бы сообщал о прогрессе борьбы с заболеванием и общался с каждым участником экспедиции, чтобы установить их самочувствие. Помимо этого, я бы настроил связь с земным командованием, чтобы получить поддержку и психологическое консультирование, если это было бы необходимо.

Итак, врачом экспедиции на незнакомой планете, я бы выполнил все необходимые медицинские и профилактические мероприятия для борьбы с неизвестным заболеванием, сосредоточившись на изоляции, диагностике и лечении заболевшего, а также на мониторинге и поддержке всего экипажа. Безусловно, это лишь мои предположения и как настоящий врач, я бы руководствовался профессиональными навыками, стандартами и советами экспертов.

Надеюсь, я смог предоставить вам достаточно подробный ответ на ваш вопрос. Если у вас есть еще вопросы по этой или любой другой теме, не стесняйтесь задавать!