1. Назови создания генномодифицированных организмов. В чем преимущества и недостатки?2. Согласен ли ты с утверждением: * Наша повседневная пища содержит гены *? Обоснуй ответ.3. Сравни традиционную селекцию растений и получение новых сортов растений методами генной инженерии. Что в них общего и чем они отличаются?

Осеменением называют выделение самцом семенной жидкости на кладку яиц или введение ее в половые пути самки Большинству водных животных и организмам, размножение которых неразрывно связано с водой, свойственно внешнее осеменение. Э ти животные в пеоиод раамноэкения выделяют половые продукты - яйцеклетки и сперматозоиды - в воду, где происходит оплодотворение. У животных, обитающих на суше, развиваются наружные половые органы, обеспечивающие перенос семенной жидкости из половых путей самца в половые пути самки, где и наступает оплодотворение. Этовнутреннее осеменение. При осеменении всегда выделяется большое количество сперматозоидов.
Оплодотворение представляет собой процесс слияния сперматозоида с яйцеклеткой, в результате чего возникает диплоидная зигота; каждая пара хромосом в ней представлена одной отцовской и другой материнской. Сущность оплодотворения заключается в восстановлении диплоидного набора хромосом и в объединении наследственного материала обоих родителей, в результате чего потомство, соединяющее в себе полезные признаки отца и матери, более жизне
Особенность оплодотворения у цветковых растений в отличие от животных состоит в том, что в нем участвует не один, а два спермия, в связи с чем оно получило название двойного оплодотворения. Одна из форм полового процесса - конъюгация (инфузория). При этом две особи сближаются, образуют цитоплазматический мостик и через него обмениваются наследственным материалом. Количество особей при этом не увеличивается, но организмы-партнеры расходятся качественно обновленными. Их обновленный генетический материал передается затем потомству прн бесполом размножении. Другая форма полового процесса-копуляция: слияние в одну двух равных (либо неравных) по размерам клеток (свободножнвущие одноклеточные и колониальные жгутиковые). У некоторых животных организмов (плоские черви, членистоногие) яйцеклетки могут развиваться без оплодотворения. 

Объяснение:

Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.

Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.

РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.

Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.

Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.

РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.