КТО ЖИВЕТ В ХАТКЕ!??!?!?!?!

Я е б ана а че вы кто такие  идите на х  я васезвал

Объяснение:

Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у пропріоцепцію).

Дотик Редагувати

Докладніше: Дотик

Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів, такі як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.

Нюх Редагувати

Докладніше: Нюх

Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.

Смак Редагувати

Докладніше: Смак

Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому.

Слух Редагувати

Докладніше: Слух

Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки довкілля. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. Зі слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів:

зовнішнього вуха,

середнього вуха,

внутрішнього вуха.

Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.

Рівновага Редагувати

Докладніше: Органи рівноваги

Функція регуляції положення тіла в рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.

Зір Редагувати

Докладніше: Зір

Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок:

зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око;

середньої — судинної (пронизаної густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);

внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока — палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.

ответ:1.внутренние и окраинный 2.Участок берега, который затопляется морской водой во время прилива и осушается во время отлива. Располагается между самым высоким уровнем воды в прилив и самым низким в отлив. 3.Шельфовые зоны Мирового океана, включая области континентального склона, являются районами наиболее высокой биологической продукции и наиболее интенсивного морского рыбного промысла. При этом механизмы

формирования биологической продуктивности в экосистемах шельфа и области склона в настоящее время нельзя считать выясненными. Это определяет невозможность прогноза изменчивости шельфовых экосистем под воздействием естественных факторов разного временного масштаба. Все сказанное можно в полной мере отнести к восточному беринговоморскому шельфу, выбранному в качестве района исследований, где только человеком в настоящее время изымается от 1.3 до 2.2 млн. т. биологической продукции в год 4.[от эв... и греч. phos (photos) — свет], фотическая зона, зона продуцирования, верхний слой водоема, в который проникает достаточное количество света, необходимое для фотосинтеза. Средняя толщина эвфотического слоя Мирового океана, к которой трофически (энергетически) привязана вся океаническая экосистема (от максимальных глубин, или ультраабиссали, до поверхности воды) составляет около 80 м. За нижнюю границу эвфотического слоя принята глубина, на которой освещенность равна 1 % от освещенности поверхности океана (в среднем около 200 м). Толщина эвфотического слоя зависит от географической широты (угла падения солнечных лучей — максимального на экваторе и минимального у полюсов), концентрации взвешенных и растворимых органических и неорганических веществ, плотности популяций гидробионтов, гидродинамического состояния воды. Ср. Афотическая зона.5. абиссальная зона — зона наибольших морских глубин (свыше 3000 м), населённая сообществами бентоса океанического дна. Название происходит от греч. ábyssos, которое переводится как «бездонный»[1]. Рельеф зоны представлен глубоководными котловинами, подводными хребтами и плато[2]. Абиссаль характеризуется отсутствием дневного света (постоянно находится в вечной темноте), слабой подвижностью вод. Живые организмы, такие как живоглоты (лат. Chiasmodon niger), батиптеры (Bathypterois grallator), рыбы отряда удильщикообразных (Lophiiformes), населяющие абиссальные зоны выдерживать значительное глубинное океаническое давление, характеризующее эти зоны (до 775 кг на см²). Животные в основном слепы, отличаются древностью. На дне обитают различные виды иглокожих, губок, анемон, червей и ракообразных. У некоторых видов животных образовываются люминесцентные органы. В 1978 г. учёные обнаружили оазисы жизни абиссали, там около выходов термальных вод и газов появляются уникальные группы организмов. Основой их жизни служит тепловая и химическая энергия термальных вод[3]. Воды отличаются слабой подвижностью и очень низкой температурой (+2 °C) c низким содержанием биогенных веществ. Около 90 % дна Мирового океана покрыто абиссальными отложениями.

Ниже абиссальной зоны находится ультраабиссальная зона.

6.Гидротерма́льные исто́чники среди́нно-океани́ческих хребто́в (также известные как «чёрные курильщики») — действующие на дне океанов многочисленные источники, приуроченные к осевым частям срединно-океанических хребтов.7.Эти организмы являются продуцентами экосистем в гидротермальных оазисах, образующихся в так называемых рифтовых зонах океана – областях разлома земной коры, из трещин, образующихся между плитами, выделяется сероводород, и в экосистемах подземных вод.8.Гидротермальные процессы — эндогенные геологические процессы образования и преобразования минералов и руд, происходящие в земной коре на средних и малых глубинах с участием горячих водных растворов при высоких давлениях.

Объяснение: