1) Охарактеризуйте основные факторы на­земно-воздушной среды. 2) Приведите примеры обитателей наземно-воздушной среды. 3) Перечислите при животных нашей страны переживать долгие и холодные зимы.

1.  В наземно-воздушной среде действующие экологические факторы имеют ряд характерных особенностей: более высокая интенсивность света в сравнении с другими средами, значительные колебания температуры, изменение влажности в зависимости от географического положения, сезона и времени суток

2.  В наземно-воздушной среде живут: животные – медведь, лисица, косуля, мышь полевая, суслик, сайгак; растения – кактус, липа, береза, сирень, дуб, ясень, тюльпан, маргаритки

3. При животных:

1) Большинство животных обладают строением покровов, обеспечивающих им хорошую защиту от низких температур (выраженная шерсть, подшерсток, наличие толстого слоя подкожно-жировой клетчатки и т.д.).

2) Большинство животных имеют в своем строении выраженный запас разнообразных запасающих веществ пережить им неблагоприятный период.

3) Большинство животных впадают в течении неблагоприятного климатического периода в спячку.

4) Большинство животных обладают хорошо развитыми зрительными, слуховыми анализаторами и нервной системой. что увеличивает их к выживанию в неблагоприятных условиях.

5) Большинство животных обладают строением лап, предохраняющих последние от обморожения (наличие подушечек, шерсти, плотных когтей и т.д.).

6) Большинство животных очень выносливы и длительный период времени обходиться без новых источников энергии и пищи, а иногда и воды.

7) В качестве альтернативы традиционным водопоям большинство животных употреблять снег, чему специфическое строение ротового аппарата.

Объяснение:

Складається зі статевих органів та статевих ознак: первинних геніталії, молочні залози і вторинних наприклад, тип розподілу жирової тканини, тип оволосіння.

Жіночі статеві органи поділяються на зовнішні та внутрішні, межею між якими є гімен за його наявності чи вхід у вагіну. Зовнішні геніталії — вульва лобковий горб, великі та малі статеві губи, клітор (голівка та каптурматеріали , промежина, гімен, вхід у вагіну, отвів сечівника,забезпечують сексуальну насолоду, виділення менструацій та сечі.

Внутрішні геніталії вагіна, матка та її придатки фаллопієві труби і яєчники — відповідають за репродуктивну функцію коїтус, запліднення, вагітність, пологи.

При народженні у жінок вже є певний запас яйцеклітин, і після менархе в пубертаті (11 – 15) років вони витрачаються протягом менструальних циклів дітородного періоду до менопаузи (45 – 55 років) внаслідок зниження секреції прогестерону та естрогену.

Тваринництво вносить безпосередній внесок в забезпечення засобів до існування у всьому світі, забезпечуючи не лише їжу, а й непродовольчі товари, тягову силу і фінансове забезпечення. Продукція в тваринництві вже становить більше однієї третини сільськогосподарського ВВП в країнах, що розвиваються, і ця частка, як очікується, буде збільшуватися. Швидко зростаючий попит на продукти тваринництва, відомий як "тваринницька революція", створив можливості для поліпшення добробуту принаймні деяких з майже одного мільярда бідних людей, які залежать від тваринництва для їх життєдіяльності. Проте, деградація земель, забруднення навколишнього середовища, глобальне потепління, ерозії генетичних ресурсів тварин, нестача води і виникають хвороби, все це, імовірно, буде створювати проблеми в зростаючому секторі тваринництва.

Конвенціональні технології та біотехнології в тваринництві внесли величезний вклад в підвищення продуктивності праці, особливо в розвинених країнах, а також можуть до в боротьбі з убогістю і голодом, скорочення загрози захворювань і забезпечення екологічної стійкості в країнах, що розвиваються. Є в наявності широкий спектр біотехнологій, які вже використовуються в країнах, що розвиваються в кожному з трьох основних секторів тваринництва, які можна класифікувати як відтворення, генетику і селекцію тварин, виробництво і годування тварин, і охорону здоров'я тварин.

У відтворенні, генетиці і селекції жівотнихіскусственное запліднення (AI) є ймовірно найбільш широко застосовується біотехнологією, особливо в поєднанні з кріоконсервації, що забезпечує значне генетичне покращення продуктивності, а також глобальне поширення відібраної чоловічий зародкової плазми. Комплементарні технології, такі як моніторинг статевих гормонів, синхронізація еструса і вживання сперми відібраного статі можуть підвищити ефективність штучного запліднення. Перенесення ембріонів забезпечує ті ж можливості для самок, хоча і в набагато менших масштабах і з набагато більш високою ціною. Молекулярні техніки ДНК-маркерів можна також використовувати для генетичного поліпшення, через селекцію за до маркерів, з використанням маркерів розміщених поруч з важливими нас генами, а також для опису і збереження генетичних ресурсів тварин. Використання більшості молекулярних маркерних систем залежить від ланцюгової реакції полімерази (PCR), яка є важливим методом для ампліфікації специфічних послідовностей ДНК.

Штучне запліднення практикується в деякій мірі в більшості країн, що розвиваються. Його застосування, в першу чергу, стосується молочної худоби в приміських районах, де існують додаткові послуги, в тому числі маркетинг молока. Висока вартість рідкого азоту для кріоконсервації сімені часто обмежує використання штучного запліднення далеко від міст. Штучне запліднення зазвичай використовується для схрещування з імпортної зародкової плазмою, швидше за ніж для кращого місцевого генетичного матеріалу, в зв'язку з нестачею програм ідентифікації, обліку та оцінки тварин. Відсутність системи ідентифікації тварин вищого качества.ісключает (поряд з відсутністю технічних можливостей) використання більш досконалих технологій, таких як перенесення ембріонів або селекцію за до маркерів, Молекулярні біотехнології в області відтворення, генетики та селекції тварин, як правило, обмежується генетичної характеризацією, звичайно за до міжнародного співробітництва.

Біотехнології для виробництва і годування жівотнихзачастую засновані на використанні мікроорганізмів, в тому числі, вироблених за до технології рекомбінантної ДНК. Технології ферментації використовуються для виробництва живильних речовин (таких як певні незамінні амінокислоти або цілі білки), або для поліпшення засвоюваності кормів для тварин. Мікробні культури використовуються для підвищення якості силосу, або для поліпшення травлення коли їх використовують в якості пробіотиків. Були розроблені рекомбінантні бактерії, які виробляють певні ферменти і гормони покращують використання поживних речовин, які можуть збільшити продуктивність (наприклад, соматотропний гормон) і / або зменшити впливу на навколишнє середовище (наприклад, фітазою). Ферменти деградуючі рослинні волокна були також використані для збільшення продуктивності тварин і зменшення забруднення навколишнього середовища. худоби..