Трансгенні організми отримують методом(1) генної інженерії. Одним з векторів , за до якого спадкову інформацію переносять в іншу клітину є одноклітинні паразити

Шиповник относится к отделу Покрытосеменные => Двудольные, семейство Розоцветные. Вечнозеленый кустарник, с прямостоящими или вьющимися, иногда стелющимися по земле, лежачими или ползучими стеблями

Черенковые листья, непарноперистые, расположены очерёдно, чаще состоят из 5-9 листочков.

Форма листа — яйцевидная, обратнояйцевидная или округлая, в основном цельнокрайние или зазубренно-пиловидные, реже — зазубренные.

На стебле имеются шипы, колючки.

Цветки крупные, одиночные, диаметром 8-9 см, в основном светло-розовые, чашелистиков и лепестков по 5.

Чашелистики ланцетные, пластинчатые, цельные, редко — перистораздельные или перисто-рассеченные. Чашечка бывает покрыта волосками или железами. К моменту зрелости плодов, чашелистики отпадают или остаются в форме короны.

В цветке много тычинок и пестиков.

Тычинок от 20 до 265. Есть многочисленные (4-140 шт.) не сросшиеся плодолистики

Пестики обычно свободные, у некоторых видов сросшиеся друг с другом.

Плод шиповника темно-красного цвета, мясистый, иногда суховатый, голый или покрытый щетинками, продолговато-яйцевидной формы (многоорешек, называемый цинародием), длиной примерно 2-3 см. Внутри плода находится много твердых семян.

Шиповник имеет лекарственные свойства. Ягоды шиповника имеют целый комплекс витаминов и минералов необходимых человеку.

Отличается высоким содержанием витамина С. В нём даже больше, чем в цитрусовых и чёрной смородине.

В плодах шиповника содержится каротин, железо, рутин, калий, фосфор, марганец, магний, антиоксиданты, дубильные вещества, фитонциды и органические кислоты.

Шиповник при простуде, ведь именно он укрепляет иммунитет, повышает сопротивляемость с бактериями и вирусами.

А ещё оздоровлению пищеварительной системы и замедляет процесс старения!

Екологія нині є тією точкою і якій перетинаються інтереси вчених різних природничих наук: систематиків, морфологів, генетиків, біохіміків, фізіологів, фізиків, хіміків, математиків, географів тощо. Тому вона вбирає в себе концепції та методики, притаманні різним дисциплінам.Предмет і завдання екології. Екологія, подібно до генетики, відносно молода біологічна наука. Вона сформувалася лише всередині ХІХ століття, коли остаточно стало зрозумілим, що неможливо вивчати живі організми окремо від їхнього середовища існування. Саму назву "екологія" у 1866 році запропонував видатний німецький біолог Ернст Геккель.

Екологія – наука про взаємозв’язки живих організмів та їхніх угруповань між собою та довкіллям, про структуру і функціонування надорганізмових систем.Головні завдання екології – це:

встановлення закономірностей взаємозв’язків між організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля;

дослідження структури та функціонування угрупувань організмів;

розроблення методів визначення екологічного стану природних і штучних угрупувань;

за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслідків;

створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини;

застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.