Чем обусловлен размах модификации изменчивости и от каких факторов он может зависить?

размах свой  для каждого вида и определяются генетически.

значение : например можно повысить удои молока до определённого уровня, зная о изменчивости и до каких пределов это можно увеличить. ну т.е. в своих целях это используют , для увеличения продуктивности.

зависит от кормления, правильного ухаживания (это для животных) , для растений тоже правильный уход,  характер почв, правильный полив. и др.

изменчивость (биологическая), разнообразие признаков и свойств у особей и групп особей любой степени родства. изменчивость присуща всем живым организмам, поэтому в природе отсутствуют особи, идентичные по всем признакам и свойствам. термин «изменчивость» употребляется также для обозначения способности живых организмов отвечать изменениями на внешние воздействия и для характеристики преобразований форм живых организмов в процессе их эволюции. изменчивость можно классифицировать в зависимости от причин, природы и характера изменений, а также целей и методов исследования. различают изменчивость наследственную (генотипическую) и ненаследственную (паратипическую); индивидуальную и групповую; прерывистую (дискретную) и непрерывную; качественную и количественную; независимую изменчивость разных признаков и коррелятивную (соотносительную); направленную (определённую, по ч. дарвину) и ненаправленную (неопределённую, по ч. дарвину); адаптивную (приспособительную) и неадаптивную. при решении общих проблем биологии и особенно эволюции наиболее существенно подразделение изменчивость, с одной стороны, на наследственную и ненаследственную, а с другой — на индивидуальную и групповую. все категории изменчивости могут встречаться в наследственной и ненаследственной, групповой и индивидуальной изменчивости.

наследственная изменчивость обусловлена возникновением разных типов мутаций и их комбинаций в последующих скрещиваниях. в каждой достаточно длительно (в ряде поколений) существующей совокупности особей спонтанно и ненаправленно возникают различные мутации, которые в дальнейшем комбинируются более или менее случайно с разными уже имеющимися в совокупности наследственными свойствами. изменчивость, обусловленную возникновением мутаций, называют мутационной, а обусловленную дальнейшим перекомбинированием генов в результате скрещивания — комбинационной. на наследственной изменчивости основано всё разнообразие индивидуальных различий, которые включают: а) как резкие качественные различия, не связанные друг с другом переходными формами, так и чисто количественные различия, образующие непрерывные ряды, в которых близкие члены ряда могут отличаться друг от друга сколь угодно мало; б) как изменения отдельных признаков и свойств (независимая изменчивость), так и взаимосвязанные изменения ряда признаков (коррелятивная изменчивость); в) как изменения, имеющие приспособительное значение (адаптивная изменчивость), так и изменения «безразличные» или даже снижающие жизнеспособность их носителей (неадаптивная изменчивость). все эти типы наследственных изменений составляют материал эволюционного процесса. в индивидуальном развитии организма проявление наследственных признаков и свойств всегда определяется не только основными, ответственными за данные признаки и свойства генами, но и их взаимодействием со многими другими генами, составляющими генотип особи, а также условиями внешней среды, в которой протекает развитие организма

в понятие ненаследственной изменчивость входят те изменения признаков и свойств, которые у особей или определённых групп особей вызываются воздействием внешних факторов (питание, температура, свет, влажность и т. такие ненаследственные признаки (модификации) в их конкретном проявлении у каждой особи не по наследству, они развиваются у особей последующих поколений лишь при наличии условий, в которых они возникли. такая изменчивость называется также модификационной. например, окраска многих насекомых при низкой температуре темнеет, при высокой — светлеет; однако их потомство будет окрашено независимо от окраски родителей в соответствии с температурой, при которой оно само развивалось. существует ещё одна форма ненаследственной изменчивости — так называемые длительные модификации, часто встречающиеся у одноклеточных организмов, но изредка наблюдаемые и у многоклеточных. они возникают под влиянием внешних воздействий

сукупність клітин міжклітинної речовини, подібних за будовою, функцією та походженням, називається тканиною. в  організмі людини розрізняють чотири основні типи тканин: епітеліальну, сполучну, м’язову та нервову.

епітеліальна тканина утворює шар клітин, з яких слизові оболонки всіх внутрішніх  органів і порожнин організму. через епітелій проходить обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем. в епітеліальній тканині клітини щільно прилягають одна до одної, міжклітинної речовини мало.

завдяки цьому створюється перешкода для проникнення в організм мікроорганізмів, шкідливих речовину забезпечується надійний захист тканин, що розташовані під епітелієм. розрізняють декілька видів епітелію. існують різні типи епітелію залежно від будови клітин: плоскоклітинний епітелій, кубічний, циліндричний, залозистий і війчастий. кожний тип епітелію вистилає певні органи та виконує характерну функцію. наприклад, залозистий епітелій заповнює секреторні органи, війчастий епітелій вистилає носову порожнину, тим самим запобігаючи рухом вій проникненню пилу та інших об’єктів у внутрішні дихальні органи. ось чому догляд за тілом я таким важливим для всіх нас. особисто я дізнався як правильно доглядати за своїм тілом ввівши в пошук  уход за телом. тут знайшов багато корисних порад та матеріалів.

особливістю сполучної тканини є сильний розвиток міжклітинної речовини. до сполучної тканини відносять кров, лімфу, хрящову, кісткову і жирову тканини, основними функціями сполучної тканини є трофічна (харчова) і опорна. кров і лімфа — це рідкі сполучні тканини, які завдяки перенесенню різних речовин і газів забезпечують живлення, дихання, імунітет тканин, органів і взаємозв’язок між органами. волокниста  сполучна тканина  складається з клітин, з’єднаних між собою міжклітинною речовиною у вигляді волокон. волокна можуть лежати щільно і пухко. волокниста  сполучна тканина  є в усіх органах. до пухкої сполучної тканини подібна і жирова тканина, у якій міститься багато наповнених жиром клітин. у хрящовій тканині клітини більші, міжклітинна речовина пружна, щільна, містить еластичні та інші волокна. її багато в суглобах, між тілами хребців. кісткова тканина складається з кісткових пластинок, усередині яких лежать клітини, що сполучені між собою багатьма тонкими відростками. кісткова тканина відзначається твердістю.

будові одного волокна швидко передається іншим, що забезпечує одночасне «великої ділянки м’яза. з гладенької м’язової тканини побудовані стінки внутрішніх органів — шлунка, кишечнику, сечового міхура, кровоносних судин. гладенькі м’язи регулюють їх і зміну діаметру кровоносних судин.

нервова тканина виконує функції сприйняття, переробки, зберігання і передачі інформації, що поступає як із навколишнього рередовища, так і зсередини організму. діяльність нервової системи забезпечує реакцію організму на різні подразники і координацію роботи різних органів тварин і людини. нервові, клітини — нейрони звичайно мають зірчасту або веретеноподібну форму і з тіла та відростків (аксон і дендрити). покриті оболонкою відростки нервових клітин називаються нервовими волокнами. основними властивостями нейрона є здатність збуджуватись і проводити імпульси по нервових волокнах. дендрити проводять збудження до тіла нейрона, а один довгий відросток (аксон) — від тіла нейрона. у більшості випадків нейрони розташовані у нервових центрах — мозкові, іях та нервових вузлах.

нервова тканина входить до складу організму як його частина і забезпечує об’єднання функцій всіх інших частин організму. кожна тканина складається з клітин з певною формою, розмірами, функціями. морфофункціональна цілісність усього організму досягається тільки при взаємодії всіх тканин.

висновок: будь-який орган утворений, як правило, декількома тканинами. функціонуючи спільно, різні типи тканин забезпечують органу його успішну роботу.

Прежде всего у муравьев сильно развито чувство обоняния и осязания.усиками муравьи обнюхивают и ощупывают все предметы и находят дорогу к муравейнику. есть у муравьев особые ферменты - феромоны, которые ориентироваться по местности. еще есть версия, что муравьи считают свои шаги и отмеряют расстояние до своей цели. также ученые доказали, что с хорошо развитой системы астроориентации муравьи видят поляризованный свет. при выходе из муравейника муравей отмечает положение оси поляризации и затем, отслеживая положение оси, возвращается назад , причем кратчайшим путем.