Водоросли относятся к растениям, так как они не имеют органов , , . Окраску водорослям придают , зелёную окраску придаёт , благодаря которому зелёные водоросли осуществлять процесс , характерный для растений

Всем растениям семейства крестоцветных свойственны общие признаки. Для растений этого семейства характерны цветки одинакового строения, в которых лепестки расположены крестообразно. Цветки имеют чашечку из 4 чашелистиков, венчик из 4 лепестков, 6 тычинок, из которых 2 короткие и 4 длинные, один пестик. Соцветие - кисть. Плоды - стручки или стручочки, то есть короткие стручки. Длина стручков не более чем в 2 - 3 раза превышает ширину. Листья крестоцветных расположены на стебле поочередно или собраны в прикорневую розетку. Корневые системы стержневые; у некоторых растений образуются корнеплоды.
Из растений семейства крестоцветных, цветущих осенью, широко распространена сорная трава редька дикая. Как типичный представитель класса двудольных это растение обладает всеми типичными признаками класса. Стебель редьки дикой прямостоячий, покрыт в нижней части жесткими волосками. Листья лировидной формы расположены поочередно. Цветки с желтыми лепестками имеют типичное для семества крестоцветных строение. Они довольно крупные и собраны в соцветие-кисть.

.Туберкульоз — інфекційне захворювання, збудник якого відноситься до широко поширених в природі мікроорганізмів. В даний час прийнятий термін «мікробактерії туберкульозу» (скорочено БК — бактерії Коха). Захворювання викликається переважно мікробактеріями людського і бичачого типів. Відмінною особливістю мікробактерій туберкульозу є їхня висока устройчивость до впливів хімічних і фізичних факторів: кислотам, лугам, спиртам, сонячним променям і т. д. Вони тривалий час можуть зберігати патогенність у мокротинні, у пилу на предметах. Однієї з форм мінливості мікробактерій туберкульозу є можливість розвитку лікарської стійкості до туберкулостатическим препаратів, що може зберігатися тривалий час. У патогенезі туберкульозу немаловажну роль грають шляху зараження. Найчастіше вхідними воротами інфекції є дихальні шляхи (аерогенний шлях зараження); при цьому може мати місце як повітряно-краплинна, так і повітряно-пилова інфекція. Джерелом зараження, як правило, є хвора людина, що виділяє БК з мокротинням і слизом при кашлі, чханні і розмові. У поширенні туберкульозної інфекції мають значення і тварини, хворі туберкульозом. У таких випадках зараження відбувається частіше через молочні продукти (аліментарний шлях зараження). Можливий і контактний шлях: через шкіру, слизові оболонки. У дуже рідких випадках установлена можливість чресплацентарного зараження.Різноманіття клінічних проявів при туберкульозі визначає не тільки збудник. Вирішальну роль грають стан організму хворого, його реактивність і опірність, що може знижуватися при різних несприятливих умовах праці і побуту і т. п.