Властивості живого пристосовуватися до змін умов існування називається​

1.

Щука:

Як і у всіх інших хребетних, шкіра риб поділяється на дерму (глибший шар) та ороговілий епідерміс (поверхневий шар). Залози в епідермісі секретують мускусоподібний екстракт, що захищає зовнішні покрови тварини.

Краб:

Ротові органи крабів прикриті пласкими максиліпедами, а передня частина карапакса не утворює довгого роструму. Зябра представлені пласкими утвореннями (філобранхії), які схожі на зябра креветок, але мають іншу будову.

Кит:

Китоподібні — ряд виключно водних ссавців. Китоподібні мають веретеноподібне обтічне тіло, на зразок обтічного тіла риби, гладку шкіру, практично без шерсті (мають рудиментарний волосяний покрив). Товстий шар жиру захищає від переохолодження. Передні кінцівки перетворені в лопатеподібні ласти, задні атрофовані. Хвіст закінчується великим горизонтальним плавником, що грає роль стабілізатора, а також забезпечує рух вперед завдяки вертикальним рухам.

Тіло китоподібних покрито гладкою блискучою шкірою, що зменшує опір при русі у товщі води. Голова зазвичай велика і широка. Шия настільки укорочена, що зовні межі між головою і тулубом не помітно. Зовнішніх вух немає, проте є слуховий прохід, що відкривається маленьким отвором в шкірі і веде до барабанної перетинки. Очі дуже маленькі, адаптовані до життя в морі

2.

У крабів п'ять пар ніг, перша з яких перетворилася на клешні, і не бере участі в пересуванні.

3.

Міжхребетні диски додають хребту, особливо його хвостовій частині, велику гнучкість і рухливість. Кити у воді плавають дуже майстерно, не дивлячись на свій розмір, вискакують із води і роблять дуже сильні та гарні стрибки.

4.

Кити:

Зовнішніх ніздрів 2 у вусатих китів і 1 у зубастих китів. Вони зміщені на верх голови і забезпечені особливими клапанами, що рефлекторно замикають дихальні шляхи при пірнанні і відмикають при випірнанні. Внаслідок особливої будови гортані повітряносний хід відокремлений від стравоходу, що дозволяє китові безпечно дихати, навіть якщо в ротовій порожнині перебуває вода. Носовий канал у більшості видів сполучений з особливими повітряними мішками, що виконують роль звукосигнального органу. Трахея і бронхи укорочені, що сприяє прискоренню акту дихання. Легені однодольчаті з сильно розвиненою гладкою мускулатурою, що дозволяє за один видих-вдих оновлювати повітря на 80-90% (у людини в нормі без фізичної напруги тільки на 15%). Число альвеол і їх розміри більші ніж у наземних ссавців.

Китоподібні здатні перебувати під водою від 2-10 до 30-40 хвилин (кашалот — до 1,5 годин). Тривалість занурення забезпечують велика місткість легенів і підвищений вміст міоглобіну в м'язах. Киснева місткість крові збільшена за рахунок високого вмісту гемоглобіну і підвищення його концентрації в еритроцитах.

Процес дихання китоподібних можна підрозділити на видих після тривалого занурення, проміжні акти дихання і глибокий вдих перед наступним зануренням. Коли кит спливає на поверхню повітря, що видихається ним з силою, стикаючись з холоднішим зовнішнім, формує стовп пари, що конденсує (фонтан). У різних видів китоподібних фонтан розрізняється формою і висотою. У великих китів повітря, що видихається, виштовхується через дихало з такою силою, що проводить гучний трубний звук, в спокійну погоду чутний з великої відстані. Під час проміжних вдихів і видихів кит пірнає неглибоко, пливе майже по прямій лінії, дихаючи через правильні проміжки часу. Число проміжних актів дихання тим більше, чим довше кит залишається під водою під час основного занурення.

Бобер:

Вушні отвори і ніздрі замикаються під водою, очі закриваються мигаючими перетинками.

Великі легені і печінка забезпечують їм такі запаси повітря та артеріальної крові, що під водою бобри можуть залишатися 10-15 хвилин, пропливаючи за цей час до 750 м.

Млекопита́ющие (лат. mammalia) — класс позвоночных животных, основной отличительной особенностью которых является вскармливание детёнышей молоком[1]. класс входит в кладу synapsidomorpha надкласса четвероногих. по оценкам биологов, известно до 5500 современных видов млекопитающих[2], среди которых — и вид человек разумный (лат. homo sapiens); общее же число видов млекопитающих, включая вымершие, превышает 20 000[3]. на территории россии (2002) обитает примерно 380 видов[4]. млекопитающие распространены почти повсеместно. произошли от высокоразвитых синапсид в конце триаса. к млекопитающим относят ныне живущих однопроходных, сумчатых и плацентарных, а также большое число вымерших групп. современные виды, входящие в класс млекопитающих, объединяют в 26—29 отрядов. внешний вид млекопитающих весьма разнообразен, но в целом соответствует характерному и для других четвероногих плану строения. анатомия и млекопитающих характеризуется наличием тех же функциональных систем, что и у прочих четвероногих. однако многие из этих систем достигли высокого уровня развития, так что данный класс среди позвоночных считают наиболее высокоорганизованным.приспособления млекопитающих к жизни в различных средах обитания весьма разнообразны, их поведение отличается сложностью и многообразием. они занимают доминирующие позиции среди наземной фауны (в водной среде они уступают лишь лучепёрым рыбам). млекопитающие играют большую роль в жизни и хозяйственной деятельности человека: они выступают как важные источники продуктов питания и производственного сырья, выполняют транспортные функции, служат тягловой силой, используются как лабораторные животные и питомцы. латинское наименование mammalia представляет собой производное от лат. mamma — «грудь, вымя»[5] (дано в связи с наличием молочных желёз у всех млекопитающих)[6]. такой же смысл имеют фр. mammifères, исп. mamíferos, итал. mammiferi, порт. mamíferos, эспер. mamuloj (. mammals — заимствование из латыни). значение «вскармливающие молоком» имеют названия нем. säugetiere, нидерл. zoogdieren, рус. млекопитающие; значение «сосущие молоко» — названия польск. ssaki, укр. ссавці. изучением млекопитающих занимается наука териология (маммалиология)[7]. возьми что надо!