Оценить экологическое состояние лесопарка согласно следующему пункту проблемы: вред, наносимый посетителями парка. влияние города, его промышленности на состояние природного комплекса.
сукупність характеристик, властивих індивіду на певній стадії розвитку. Фенотип формується на основі генотипу, опосередкованого низкою зовнішньосередовищних факторів — феногенезу. У диплоїдних організмів в фенотипі проявляються домінантні гени.
Різні фенотипи особин у популяції двостулкового молюска Donax variabilis.
Фенотип-сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак організму, придбаних в результаті онтогенезу (індивідуального розвитку).
Незважаючи на явне суворе визначення, концепція фенотипу має деякі невизначеності. По-перше, більшість молекул і структур, кодованих генетичним матеріалом, не помітні в зовнішньому вигляді організму, хоча є частиною фенотипу. Наприклад, саме так йде справа з групами крові людини. Тому розширене визначення фенотипу повинно включати характеристики, які можуть бути виявлені технічними, медичними або діагностичними процедурами. Подальше, більш радикальне розширення може включати набуту поведінку або навіть вплив організму на навколишнє середовище та інші організми. Наприклад, згідно Річарду Докінзу, греблю бобрів також як і їх різці можна вважати фенотипом генів бобра.[1]
Фенотип можна визначити як» винос " генетичної інформації назустріч факторам середовища. У першому наближенні можна говорити про дві характеристики фенотипу: а) число напрямків виносу характеризує число факторів середовища, до яких чутливий фенотип, — мірність фенотипу; б) «дальність» виносу характеризує ступінь чутливості фенотипу до даного фактору середовища. У сукупності ці характеристики визначають багатство і розвиненість фенотипу. Чим багатовимірніший фенотип і чим він чутливіший, чим далі фенотип від генотипу, тим він багатший. Якщо порівняти вірус, бактерію, аскариду, жабу і людини, то багатство фенотипу в цьому ряду зростає
Olgachalova111
18.06.2020
Строение семян однодольных растений семя однодольных растений имеет одну семядолю. запасные питательные вещества могут находиться как в эндосперме, так и в семядоле. рассмотрим строение семени на примере зерновки пшеницы. зародыш в зерновке прилегает к эндосперму с одной стороны, хотя в большинстве случаев зародыш однодольных со всех сторон окружен эндоспермом. вследствие такого положения, семядоля злаков имеет вид щитка, прижатого к эндосперму. всасывающая функция щитка обеспечивается специальными клетками. зародыш злаков хорошо развит и иногда имеет 2-3 зачаточных листочка. семя злаков покрыто семенной кожурой и сросшимся с ней околоплодником. строение семян двудольных растений зародыши двудольных растений имеют две семядоли. рассмотрим строение семени на примере фасоли. семядоли фасоли крупные, содержат большой запас питательных веществ, необходимых зародышу. однако не у всех двудольных растений запасные вещества содержатся в семядолях, у некоторых зародыш окружен эндоспермом, а семядоли развиты не сильно и выполняют функцию всасывания питательных веществ из эндосперма и передачи их зародышу. семя покрыто семенной кожурой. под ней находится зародыш, состоящий из двух семядолей, стебелька, корешка и почечки. эндосперм отсутствует, он «съеден» в процессе созревания семениисточник: я
Объяснение:
сукупність характеристик, властивих індивіду на певній стадії розвитку. Фенотип формується на основі генотипу, опосередкованого низкою зовнішньосередовищних факторів — феногенезу. У диплоїдних організмів в фенотипі проявляються домінантні гени.
Різні фенотипи особин у популяції двостулкового молюска Donax variabilis.
Фенотип-сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак організму, придбаних в результаті онтогенезу (індивідуального розвитку).
Незважаючи на явне суворе визначення, концепція фенотипу має деякі невизначеності. По-перше, більшість молекул і структур, кодованих генетичним матеріалом, не помітні в зовнішньому вигляді організму, хоча є частиною фенотипу. Наприклад, саме так йде справа з групами крові людини. Тому розширене визначення фенотипу повинно включати характеристики, які можуть бути виявлені технічними, медичними або діагностичними процедурами. Подальше, більш радикальне розширення може включати набуту поведінку або навіть вплив організму на навколишнє середовище та інші організми. Наприклад, згідно Річарду Докінзу, греблю бобрів також як і їх різці можна вважати фенотипом генів бобра.[1]
Фенотип можна визначити як» винос " генетичної інформації назустріч факторам середовища. У першому наближенні можна говорити про дві характеристики фенотипу: а) число напрямків виносу характеризує число факторів середовища, до яких чутливий фенотип, — мірність фенотипу; б) «дальність» виносу характеризує ступінь чутливості фенотипу до даного фактору середовища. У сукупності ці характеристики визначають багатство і розвиненість фенотипу. Чим багатовимірніший фенотип і чим він чутливіший, чим далі фенотип від генотипу, тим він багатший. Якщо порівняти вірус, бактерію, аскариду, жабу і людини, то багатство фенотипу в цьому ряду зростає