Нужен рассказ о весенних явлений природы в жизни растений

за три весенних месяца природа успевает измениться до неузнаваемости. в марте она еще только начинает пробуждаться от зимней спячки. весеннего тепла не хватает для того, чтобы заставить снег и ледяные глыбы таять, но воздух постепенно прогревается, подготавливая все живое к постепенному пробуждению, появляются первые кучевые облака, которые парят еще высоко.

это не рассказ,но может чем-то .

ответ:

весна — пора пробуждения природы. по календарю весна начинается 1 марта. в природе весна вступает в свои права с началом сокодвижения у деревьев, на юге — раньше, а на севере — позднее 1 марта.

весеннее движение соков у деревьев и кустарников — первый признак весны. оно наступает после того, как оттает почва и вода из корней начнет поступать во все органы растения. в это время листьев еще нет и вода, скапливаясь в клетках стеблей растений, растворяет запасенные в них органические питательные вещества. эти растворы передвигаются к набухшим и распускающимся почкам.

раньше, чем у других растений, уже в начале марта, начинается весеннее сокодвижение у клена остролистного. чуть позднее можно наблюдать движение сока у березы.

второй признак весны — цветение ветроопыляемых деревьев и кустарников.

первенец весеннего цветения в средней полосе европейской части — ольха серая. цветки ее невзрачны, но распустившиеся сережки тычиночных цветков хорошо заметны ранней весной. стоит только дотронуться до ветки ольхи с висящими сережками, как ветер подхватит целое облачко желтой пыльцы.

пестичные цветки ольхи собраны в маленькие серовато-зеленые соцветия. рядом с ними обычно хорошо заметны сухие, почерневшие шишечки прошлогодних соцветий.

по этим черным шишечкам да по сережкам, которые раскачиваются и пылят на ветру, ольху легко отличить от других деревьев в весеннюю пору.

почти одновременно с ольхой зацветает орешник, с которым вы знакомились еще осенью.

раннее цветение ольхи, орешника и других ветроопыляемых растений — хорошее приспособление к жизни в лесу. весной лес прозрачен. голые безлистные ветви не затрудняют опыления. пыльца, подхваченная ветром, свободно переносится с одного растения на другое.

Гігієна органів слуху Фактори, що можуть пошкоджити орган слуху можна розділити на: – фізичні; – хімічні; . – біологічні (вплив мікроорганізмів). Фізичні фактори,що можуть травмувати вухо: – постійний шум (транспортний та побутовий); – звукові коливання надвисоких (ультразвукових) і наднизьких (інфразвукових) частот; – механічне чищення слухового проходу від сірки. Хімічні фактори, що можуть пошкодити вухо – хімічні речовини (в тому числі фармакологічні препарати) можуть викликати захворювання органа слуху переважно при порушенні техніки безпеки поводження з ними або рекомендацій до застосування. Біологічні фактори пошкодження органу слуха – пошкодження вуха хвороботворними мікроорганізмами. Для збереження слуху виняткове значення мають профілактичні заходи: організація здорового життя, дотримання режим праці і відпочинку, помірковане загартування. Щоб зберегти нормальний слух необхідно дотримуватися цілої низки гігієнічних вимог органів слуху: – щодня мити вуха, чистити від вушної сірки; – не прочищати вуха гострими предметами, щоб запобігти пошкодженню барабанної перетинки; – не слухати дуже гучну музику, особливо через навушники; – при сильних, різких звуках відкривати рот; – при сильному вітрі та мінусовій температурі одягати головний убір; – не намагатись самостійно діставати сторонні предмети з вушного проходу; – проколювати мочки вуха для носіння сережок тільки у косметичних кабінетах для запобігання інфекцій.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/gigiyena-sluhu/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Объяснение:

Нюховий аналізатор — орган нюху (organum olfactus) ектодермального походження розташований у верхньому носовому ході в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки. Рецепторна ділянка (нюховий епітелій) займає 250—500 кв.мм. Тут є три типи клітин: рецепторні, підтримуючі та базальні. Підтримуючі (опорні) клітини лежать між нюховими і розділяють їх. Вони мають короткі війки і мають ознаки секреції. Базальні клітини розташовані глибше, на базальній мембрані, оточують пучки аксонів рецепторних клітин. Ще глибше, під базальною мембраною, є залозисті клітини.

Нюхові рецепторні клітини мають довгі центральні і короткі периферичні відростки. Кількість нюхових клітин у людини близько 40 млн. (У «нюхаючих» тварин до 200 млн.). Дендрит (периферичний відросток) нюхової клітини закінчується потовщенням (нюхова булава), на вершині якої є по 10-12 рухливих нюхових війок.

Центральні відростки — аксони — збираються у нюхові нитки (20-40). Вони проходять у череп крізь решітчасту кістку до нюхової цибулини (другі нейроцити). Їх аксони утворюють нюховий тракт і ідуть до нюхового трикутника. Нюхові цибулини, тракти і трикутники разом з передньою продирявленою речовиною складають периферичний відділ нюхового мозку (rhinencephalon). До центрального відділу нюхового мозку відносяться склепінчаста звивина (gyrus fornicatus) з крючком (uncus), гіпокамп (hippocampus) та деякі інші пограничні з ним утвори.