периодическое изменение вида освещённой Солнцем части Луны на земном небе. Фазы Луны постепенно и циклически меняются в течение периода синодического месяца (около 29,5306 средних солнечных суток), как и орбитальное положение Луны при движении вокруг Земли и движении Земли вокруг Солнца.
Вращение Луны захвачено приливными силами Земли, почему бо́льшая часть одной и той же стороны Луны всегда обращена к Земле. Эта видимая сторона освещается Солнцем по-разному, в зависимости от положения Луны на орбите. Таким образом, освещённость этой лицевой стороны может варьироваться от 0 % (при новолунии) до 100 % (при полнолунии). Лунный терминатор — граница между освещённым и затенённым полушариями.
Каждая из четырёх «промежуточных» фаз Луны насчитывает около 7,4 дня, но их продолжительность слегка меняется из-за эллиптической формы орбиты Луны. Кроме некоторых кратеров у лунных полюсов, наподобие Шумейкера, все части Луны получают около 14,77 земных суток дневного света, а затем 14,77 суток «ночи». Обратную от Земли сторону Луны иногда называют «тёмной стороной Луны»[1][2], пусть это и неверное название, но означает оно скорее неизведанная, невидимая, а не неосвещённая.
В глобальном масштабе около двух третей всех осадков возвращается в атмосферу. По запасам водных ресурсов наиболее обеспеченным является регион Латинской Америки, на долю которого приходится треть мирового водостока, за ней следует Азия с ее четвертью мирового водостока. Затем идут страны ОЭСР (20%), страны Африки к югу от Сахары и страны бывшего Советского Союза, на них приходится по 10%. Наиболее ограничены водные ресурсы стран Ближнего Востока и Северной Америки (по 1%).
Общий объем воды на Земле составляет примерно 1400 млн куб. км, из которых лишь 2,5 %, то есть около 35 млн куб. км, приходится на пресную воду. Большая часть запасов пресной воды сосредоточена в многолетних льдах и снегах Антарктиды и Гренландии, а также в глубоких водоносных горизонтах. Главными источниками воды, потребляемой человеком, являются озера, реки, почвенная влага и сравнительно неглубоко залегающие резервуары подземных вод. Эксплуатационная часть этих ресурсов составляет лишь около 200 тысяч куб. км – менее 1 % всех запасов пресной воды и лишь 0,01 % всей воды на Земле, – и значительная их доля размещена вдали от населенных территорий, что еще более обостряет проблемы водопотребления.
Объяснение:
привет, я не знаю правельно или нет))
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Вірусний енцифаліт короткий реферат
вірусний енцефаліт - гостре інфекційне запалення головного мозку, викликане безпосереднім дією збудника (первинний енцефаліт) або запальної реакцією, що розвивається у відповідь на проникнення вірусу в організм (вторинний енцефаліт). захворювання поразки мозкових оболонок, спинного мозку і периферичних нервів. у більшості випадків первинний вірусний енцефаліт - рідкісне ускладнення генералізованої вірусної інфекції (герпетичної, ентеровірусною, епідемічного паротиту). вторинні енцефаліти зазвичай обумовлені імунологічними механізмами (реакція гіперчутливості) і розвиваються через 2-12 сут після первинного вірусного інфікування.
що ж таке вірусний енцефаліт? вірусний енцефаліт іменують інфекційний процес головного мозку. насправді в цей процес можуть бути залучені як півкулі головного мозку, так і мозочок або стовбур цього органу. сучасні фахівці розрізняють два види вірусного енцефаліту. це первинний і постінфекційний вірусний енцефаліт. постінфекційний вірусний енцефаліт досить часто називають ще й параинфекционным. первинним енцефалітом називають стан, коли наявний вірус не ється ніяким іншим, а всього лише проникає в центральну нервову систему. що ж стосується постінфекційного вірусного енцефаліту, то він, як правило, ється ще й іншими вірусними захворюваннями. у деяких випадках цей вид енцефаліту виникає після вакцинації людини. насправді вірусний енцефаліт вкрай небезпечний, оскільки він вражає не тільки головний мозок, а також спинний мозок і периферичні нерви. які ж симптоми вірусного енцефаліту? відразу ж відзначимо, що симптоми цього захворювання можуть бути дуже різними. все залежить від виду вірусу, яким був інфікований людина. наприклад, якщо дали про себе знати герпесвiруси або тогавирусы, тоді у хворого відзначаються такі симптоми, як: мігрень, загальна слабкість, погіршення процесу дихання, міалгія. приблизно через два - три дні до даних симптомів додається ще сплутаність свідомості, дезорієнтація, погіршення пам'яті, сонливість, зміна поведінки. цілком можливі галюцинації і судоми. до речі, судоми можуть мати різний характер. вони можуть бути серійними або епізодичними, а можуть і зовсім відсутній. до іншими ознаками вірусного енцефаліту можна зарахувати: нудоту і блювоту, підвищення температури тіла, афазію і, повне порушення пам'яті і сприйняття, відсутність контролю рухів і так далі і тому подібне. щоб виявити наявність вірусного енцефаліту, у хворого беруть поперекову пункцію. також вам доведеться здати деякі аналізи. особливо важливим є аналіз крові, за якого встановлюється наявну кількість лейкоцитів, лімфоцитів, нейтрофілів, еритроцитів. запам'ятайте, ніж раніше буде виявлено вірусний енцефаліт, тим краще. тривала відсутність лікування цього захворювання може призвести до летального результату, особливо якщо мова йде про дітей і літніх людей. що стосується лікування цього захворювання, то воно досить серйозний. хворий весь час знаходиться на підтримці функції дихання і кровообігу. також йому призначають цілий ряд спеціальних лікарських препаратів, у числі яких противірусні, протисудомні, нефротоксичні, а також багато інші фармацевтичні засоби. дуже важливо, щоб хворий весь час перебував під наглядом лікарів-фахівців. йому показаний постільний режим. також йому можуть бути призначені спеціальні імуномодулюючі бад (біологічно активні добавки).