Найдите у рыбы ноздри, глаза, боковую линию. какое значение имеют эти органы в жизни рыбы? выясните в чём особенность строения глаз.

риби дихають зяьрами але також мають ніздрі, вони використовуються для нюху.

очі це орган зору. завдяки очам риби бачуть все що відбувається навколо.

бокова лілія це орган чуття, якой вловлює найменші порухи води і розташований на боці тіла риби від голови до хвоста.

особливості очей

риби здатні бачити предмети на відстані 1 м, а далі 12 м вони не бачать.розміри очей різнятьса у різних риб.у хижаків, що переслідують здобич в день, очі дуже велиі, а в титх хто підстерігає здобич - вони розвинені помітно менше.

глаза-перемещение в толще воды, боковая линия - ощущение течения.   ноздри-запах.

  угол обзора 180 градусов у глаза. тоесть у рыбы имеется возможность видеть все вокруг.

 

 

Роль белков в клетке и организме белки играют исключительно большую роль в процессах жизнедеятельности клетки и организма, им свойственны следующие функции. структурная. входят в состав внутриклеточных структур‚ тканей и органов. например, коллаген и эластин служат компонентами соединительной ткани: костей‚ сухожилий‚ хрящей; фиброин входит в состав шелка‚ паутины; кератин входит в состав эпидермиса и его производных (волосы‚ рога‚ перья) . образуют оболочки (капсиды) вирусов. ферментативная. все реакции в клетке протекают при участии биологических катализаторов - ферментов (оксидоредуктазы, гидролазы, лигазы, трансферазы, изомеразы, и лиазы) . регуляторная. например, гормоны инсулин и глюкагон регулируют обмен глюкозы. белки–гистоны участвуют в пространственной организации хроматина, и тем самым влияют на экспрессию генов. транспортная. гемоглобин переносит кислород в крови позвоночных, гемоцианин в гемолимфе некоторых беспозвоночных, миоглобин - в мышцах. сывороточный альбумин служит для транспорта жирных кислот‚ липидов и т. п. мембранные транспортные белки обеспечивают активный транспорт веществ через клеточные мембраны (na+, к+-атфаза) . цитохромы осуществляют перенос электронов по электронтранспортным цепям митохондрий и хлоропластов. защитная. например, антитела (иммуноглобулины) образуют комплексы с антигенами бактерий и с инородными белками. интерфероны блокируют синтез вирусного белка в инфицированной клетке. фибриноген и тромбин участвуют в процессах свертывания крови. сократительная (двигательная) . белки актин и миозин обеспечивают процессы мышечного сокращения и сокращения элементов цитоскелета. сигнальная (рецепторная) . белки клеточных мембран входят в состав рецепторов и поверхностных антигенов. запасающие белки. казеин молока, альбумин куриного яйца, ферритин (запасает железо в селезенке) . белки-токсины. дифтерийный токсин. энергетическая функция. при распаде 1 г белка до конечных продуктов обмена (со2, н2о, nh3, н2s, sо2) выделяется 17‚6 кдж или 4‚2 ккал энергии 6 лет назад

1859 року Чарльз Дарвін вперше розвинув теорію, згідно з якою еволюція живих організмів – результат процесу, який називається природним відбором. Тоді він нічого не писав про людину – в часи вікторіанської Англії це було доволі ризиковано у зв’язку з позицією офіційної церкви. І лише 1871 року науковець опублікував роботу «Походження людини та статевий відбір», чим заслужив нищівну критику: йому не пробачили того, що він пояснив природне походження людини механізмом селекції.

Сьогодні потрібно розуміти: еволюція має механізм – природний відбір, але не має мети; немає завдання створити більш досконалий організм, створити організм з іншою будовою. Результатом еволюції є відбір адаптованих організмів, вони можуть бути як складнішими, так і простішими, можуть бути й зовсім «неочікуваними».

Еволюція людини почалася тоді, коли на Землі зародилося життя. За сучасними даними, вік Всесвіту – 13,5 млрд. років. 4,5 млрд. років існує Земля. І життя на ній з’явилося дуже швидко – через мільярд років. Упродовж майже 2 млрд. років життя мало вигляд одноклітинних бактерій. Дещо більше, ніж 1 млрд. років тому з’явилися евкаріотичні організми. 200 млн. років тому виникли перші ссавці – трохи пізніше від перших динозаврів. Вважають, що історія людини Homo sapiens як окремого виду триває близько 200 тисяч років.

У школі нам розповідали про еволюцію людини як про успіх, прогресивний рух від напівзігнутих істот, мавп аж до царя природи – Homo sapiens. Я би хотів заперечити постулат лінійного розвитку. Бо не було такого прямолінійного руху. Більшість сучасних вчених сходяться на думці, що природа не прагнула створити людину. Чому людина взагалі виникла? Це одне з запитань, на які відповіді немає.

Чи походить людина від мавпи? Геноми сучасних мавп – шимпанзе, бонобо, горили, орангутана – відомі повністю, як і геном людини. Його прочитали 2003 року. Різниця між геномом шимпанзе та людини – 1,2%. Незначна. Ми з ними мали спільних предків, які жили приблизно 5-6 млн. років тому. Як вони виглядали, ми не знаємо. Однак завдяки так званому відкаліброваному генетичному годинникові бачимо, що гілка спорідненості істот, яка веде до орангутанів, відділилася 12–16 млн. років тому; та, що веде до горили – 6–8 млн. років тому. Найближчі наші родичі – шимпанзе. Але людина не походить від них. Вони, як і ми, 6 млн. років розвивалися по-своєму.

Ми разом із людиноподібними мавпами належимо до гомінідів, разом з нашими безпосередніми предками, що відділились від предків сучасних мавп – до підродини гомінінів. Перші їх представники з’явилися 7 млн. років тому в міоцені. Приблизно 2 млн. років тому існувало декілька ліній чи груп споріднених видів. Вони жили водночас у різних екологічних нішах на території Африки.

Від людиноподібних мавп нас відрізняє прямоходіння та більший об’єму мозку. Прямоходіння з’явилося щонайменше 4,5 млн. років тому. Ардіпітеки жили в лісах і стали на ноги до того, ніж, як вважалось раніше, почали пристосувалися до савани. Але об’єм їхнього мозку мало відрізнявся від того, що є в людиноподібних мавп. Вважають, що з появою роду Homo, 2 млн. років тому, об’єм мозку збільшується. Тоді змінюється вид діяльності: починають використовувати знаряддя праці та «одомашнюють» вогонь.

Homo erectus (людину прямоходячу) вважали такою, що першою вийшла з Африки. Проте сучасні дані спростовують це уявлення: попередні форми також виходили за межі Африки, інколи дуже довго затримувалися в Азії. Великим відкриттям стали рештки в Грузії, біля міста Дманісі. Їх вік – близько 1,8 млн. років. Належали вони виду Homo georgicus або «примітивному еректусу». Виявляється, Африку покинули ще тоді.

Реконструкція виду Australopithecus sediba, здійснена лише 3 роки тому, засвідчує: цей австралопітек з ознаками Homo, жив у Південній Африці паралельно з Homo habilis (людиною вмілою) та з Homo ergaster (людиною працюючою).

Homo habilis (людина вміла) ходила по землі 2,3–1,5 млн. років тому, її вважають членом нашого роду. Цей вид користувався знаряддями праці, цим, припускали, відрізнявся від австралопітеків. Але зараз знаємо, що й австралопітеки використовували знаряддя праці. Й людиноподібні мавпи ними користуються. В іншій, примітивній формі, але вони горіхи колють каменем.

Вид Homo erectus за будовою тіла дуже нагадує сучасну людину. З’явився він майже 2 млн. років тому. Його предкова форма невідома. Але його нащадком вважають Homo heidelbergensis, що довго проіснував в Азії, зник близько 300 тисяч років тому. Є шанси, що цей вид – предок сучасної людини.

600 тисяч років тому Homo heidelbergensis жили в Африці і Європі. Тоді клімат, подібний до африканського, й африканська фауна поширилися на територію Євразії. Homo heidelbergensis вважають предком неандертальців. Це ймовірно. Африканські форми так званих архаїчних sapiens мають за предків людини сучасного типу. Цілком можливо. Але ми не знаємо точно. Бракує знахідок, аби повно все зіставити в часі та географії.