Приют для престарелых и инвалидов всех сословий, не имеющих родственников для их материальной поддержки и обеспечения, назывался

Анықтамасы

Медиан-қарама-қарсы жақтың биіктігі мен ортасын байланыстыратын сегмент. Үшбұрышта үш шың, демек үш медиан бар. Медианалар әрдайым биіктерге немесе бисекторларға сәйкес келмейді. Көбінесе бұл жеке сегменттер.

Медиананың қасиеттері

Негізге тартылған изоссельдер үшбұрышының медианасы биіктігі мен бисекторына сәйкес келеді. Тең жақты үшбұрышта барлық медианалар бисекторлармен және биіктіктермен сәйкес келеді.

Үшбұрыштың барлық медианалары бір нүктеде қиылысады.

Медиан үшбұрышты екі тең өлшемді, ал үш медиананы 6 тең өлшемді үшбұрышқа бөледі.

Объяснение:

Куди йде дитинство? (твір-роздум)

Дитинство… Кажуть, що це найщасливіша пора життя. Але цінувати його ми починаємо тільки тоді, коли воно минає або вже пішло від нас назавжди.

“Дайте до дитинства щасливий квиток”, – просять деякі. А чи треба? Чи треба повертатися туди, де вже був? А може, варто йти вперед і відкривати для себе все нові й нові далечіні? Як у Свєтлова: “Обрій іде – я за ним”.

Так, дитинство – це прекрасна пора, але минає воно дуже непомітно. Як сон… Життя тече плавно, без поштовхів і різких заворотів.

Тебе

люблять, плекають, часом лають, але теж люблячи. І раптом – грім серед ясного неба: одного разу ти прокидаєшся і розумієш, що дитинство закінчилося, помахало тобі яскравим крилом уже і минулого і сховалося, полетіло до інших берегів, країн, далеко, звідкіля немає пороття. Більше ти його не побачиш ніколи. Дитинство, навіть не саме дитинство, а його відголоски, залишаються в нас у душі, у пам’яті.

Це підтримує нас, допомагає не падати духом у важкий час.

Часто чуєш: “Якби знову стати дитиною”. Майже всі хочуть повернутися хоч На мить у безхмарну і безтурботну пору, коли можна було цілими днями ганятися

за метеликами, пускати мильні бульбашки з балкона й газетні кораблики весняними калюжами, годинами розглядати яскраві картинки у великих книгах…

Але все коли-небудь закінчується, однак закінчення дитинства зовсім не означає втрату мрії. Якщо вона є, у людини завжди знайдеться місце для часточки дитинства, яку вона буде носити з собою в душі.

Щоб бути щасливим, Зовсім не обов’язково повертатися до країни Дитинства. Досить зберігати в серці цю малюсіньку часточку минулого та сподіватися, що вона зігріє моє майбутнє життя й забарвить його в неймовірні й дивні кольори.